Приспавши честолюбсвом пильність,
Пряде у світі пряжу зло,
Все людяне у порох, в тло
Перетворивши — має схильність .
Карбує крок, мов на погості,
Урядник... душі оголивши
А Воля й Доля, кого залишить —
Їм вправно смерть кидає кості.
В труну надій забивши цвяхи,
Ховає відчай гріб цей в яму,
І знову битими шляхами,
Несуть свої думки на плаху
Ті, хто їм знову не дасть ради...
Думкам, що скачуть, наче блохи
У шелудивого собаки, і хоч трохи
Їх вивести..., та де ж поради,
В кого спитати в цьому світі,
Де кожен тут лиш сам за себе.
Чуже нікому вже не треба,
Тим більше біль... розносить вітер.
Плач Єремії в давні гори,
Мов пісню туги болем повну...
Ріка життя виносить чо'вни
Любові й віри в синє море...