Не зраджу тебе, земле

Ти ось скажи, куди мені втікати,

Якщо я тут корінням вже вросла?

Де долі кращої, на чужині шукати,

Коли я тут усе життя жила?!

Нічого мені рідним там не стане –

Не виросте калина серед пальм...

І я не приживусь там – усе марно,

Не манить мене та прекрасна даль.

Хай інші, мов те перекоти-поле,

Шукають кращу долю у світах,

А я вже тут, на рідній землі, з болем...

Переживем усе: й тривоги, і цей страх.

Не зраджу тебе, моя рідна земле,

Хоч що б нам пережити не прийшлось.

Я вірю – нам веселка шлях простеле,

Ще збудеться все те, що не збулось.

І скільки б ворог з нас іще не кпився,

Та, коли разом – витримаєм все,

Бо ще той кат на світі не вродився,

Який мій край й його народ знесе!