Усі шляхи ведуть до мами

Де б ти не йшов – усі шляхи ведуть до мами...

Там пахне пирогами...отчий дім...

Стежина в двір поросла споришами

І мама з трепетом тебе стрічає в нім.

Притулить ніжно до грудей щокою,

Перебере волосся, погладить, як колись...

І хоч стрімкі літа спливли рікою,

Корінням діти в серце матері врослись...

Де б в світі тебе доля не водила,

Та мама жде завжди з життя доріг...

Як важко – ти летиш, немов на крилах,

Зникає втома, лише ступиш за поріг...

Вона тебе завжди в біді розрадить,

Так, наче хоче твій ввібрати біль...

Як треба, то завжди тобі порадить,

Чи варта сил твоя життєва ціль...

Як добре, коли є куди вертатись...

Так добре знати, що тебе там завжди ждуть.

Усі шляхи ведуть до батьківської хати,

Через які б світи не прокладав ти путь...