Янкі v.2

Я не шукав цієї дороги,

Я не хотів тримати ніж.

Але світ обрав за мене,

І я став тим, ким бути не міг.

Перший виліт – рука тремтіла,

В очах небо, в душі вогонь.

Я хотів би забути обличчя,

Але кров вже змішалась зі сном.

Янкі в ефірі, темно в очах,

Ворог лиш тінь, що тане в руках.

Я не питаю, хто він і де,

Просто тисну – і більше нема.

Я вчився шукати, я вчився палити,

Я робив неможливе, щоб смерть не стояла.

Якщо не було їх – то я їх шукав,

Бо не міг без цього вже жити й хвилини.

РУБАКи у грі, всі знають, хто я,

Медвідь палить, Латиш мовчить.

Сова дає знак, Старекс не спить,

Я лечу – бо інакше болить.

Янкі в ефірі, час догорів,

Те, що лишилось, не має вже слів.

Я міг би літати, я міг би вбивати,

Але більше не хочу – і навіть не знаю.

У мене був світ, у мене був дім,

У мене є друг, що давно вже зник.

Я в небі шукав хоч якусь відповідь,

Але там – тільки попіл і сніг.

Я не хочу літати, я не хочу стріляти,

Я не знаю, що робити далі.

Всі навколо – чужі, всі навколо – пісок,

Янкі мовчить, бо втратив свій крок.