Я не шукав цієї дороги,
Я не хотів тримати ніж.
Але світ обрав за мене,
І я став тим, ким бути не міг.
Перший виліт – рука тремтіла,
В очах небо, в душі вогонь.
Я хотів би забути обличчя,
Але кров вже змішалась зі сном.
Янкі в ефірі, темно в очах,
Ворог лиш тінь, що тане в руках.
Я не питаю, хто він і де,
Просто тисну – і більше нема.
Я вчився шукати, я вчився палити,
Я робив неможливе, щоб смерть не стояла.
Якщо не було їх – то я їх шукав,
Бо не міг без цього вже жити й хвилини.
РУБАКи у грі, всі знають, хто я,
Медвідь палить, Латиш мовчить.
Сова дає знак, Старекс не спить,
Я лечу – бо інакше болить.
Янкі в ефірі, час догорів,
Те, що лишилось, не має вже слів.
Я міг би літати, я міг би вбивати,
Але більше не хочу – і навіть не знаю.
У мене був світ, у мене був дім,
У мене є друг, що давно вже зник.
Я в небі шукав хоч якусь відповідь,
Але там – тільки попіл і сніг.
Я не хочу літати, я не хочу стріляти,
Я не знаю, що робити далі.
Всі навколо – чужі, всі навколо – пісок,
Янкі мовчить, бо втратив свій крок.