Чуже життя мимоволі

Приміряла чуже ім'я?

Ну, що ж, живи чуже життя...

Ну, як тобі чужа сім'я?

Хоча й твоя, якась не та.

Твоя для тебе теж чужа...

І світ реальний, він жорстокий,

І де жорстокості межа

Не знаєш..., та спиняєш кроки

Аби прислухатись до себе,

До відчуттів, що травлять душу...

І що кому в цім світі треба

Від тебе... похитаєш скрушно

Знов головою, бо емоцій

Всіх... висловити бракне духу

І в горло, наче сотню порцій

Хтось вилив яду, чинячи наругу.

Та лиш тепер ти стала вперто

Боротись за своє життя,

Коли тебе для когось в жертву

Принесли, навіть до пуття

Не розібравшись, хто насправді

За чужим іменем сховався.

Та він, мабуть, подумав справді,

Що надто легко пазл цей склався.

І є тут, все ж, десь заковика,

Бо все так просто не буває.

Й до ненависті душа звикла,

Ще не збагнула, що кохає.