Попри всі страхи й негаразди,
Можна, мабуть, обманути природу.
Кажуть нам, що інстинкти не завжди
Притаманні людському роду.
Кажуть, навіть, що ми — не звірі,
Що до волі голод спраглий.
Тільки я в це чомусь не вірю.
До прикладу взяти хоча б цей стадний.
Ось візьмем будь-який відомий —
Всі інстинкти ж заради цілі.
Виживання — інстинкт підсвідомий,
Усі, хто лишиться — на прицілі.
Люди є, мабуть, були — точніше...
Їх лишились давно одиниці,
Хто інстинктів не має більше,
Бо вони тепер, наче з криці.
Вони — рідкісна порода,
Таким в зграї просто не вижить.
З віку в вік нас усіх природа
Щораз ставить на ті ж самі лижі.
Досягнув віку лиш середини —
Не дивуйся, не бентежся, бо знаєш,
Що подібніше ти до Людини,
То тим менша стає твоя зграя.