Кава без емоцій

Кава холодна ...немає смакУ...і сум на очах,серце хоче любити.Свіча догорає у сірому склі,Шукаючи відповідь десь на планеті.

Минуле розвіяв непрошений гість,Лишивши на згадку лиш декілька літер.Та в серці, що б'ється ще є почуття, те ніжне кохання любов'ю ще зветься.

З тобою я поруч на двох капучино, і пара над чашкою в'ється у вись.Для щастя не треба вагома причина, Лиш в очі мої ти на мить подивись.

Ми світу цього невід’ємна частина,Де мрії у спільне майбутнє врослись.

Солодким теплом огортає людину,З якою ми небом назавжди клялись.

Холодна вже кава та й треба нагріти в обіймах своїх я тебе розтоплю.Ми вчилися довго цей холод терпіти,Та я досі ніжно й до болю люблю.Не треба вогню вистачає розмови,І погляду того, що кригу пробив.Ми вип’ємо ранок цей, наче б то новий,Змиваючи втому вчорашніх обід.

З тобою я поруч на двох капучино, і пара над чашкою в'ється у вись.Для щастя не треба вагома причина, Лиш в очі мої ти на мить подивись.

Ми світу цього невід’ємна частина,Де мрії у спільне майбутнє врослись.

Солодким теплом огортає людину,З якою ми небом назавжди клялись.

А потім лиш тиша,заплющєні очі, ти каву смакуєш, ні зайвих думок.Холодная кава як кров холодіє, лиш серце підкаже де справжнє тепло. Шукаєш свій берег у мареві ночі,,Лишаючи вчора останній ковток.Бо істина там, де душа молодіє,Де світло крізь терни нарешті зійшло.

З тобою я поруч на двох капучино, і пара над чашкою в'ється у вись.Для щастя не треба вагома причина, Лиш в очі мої ти на мить подивись.

Ми світу цього невід’ємна частина,Де мрії у спільне майбутнє врослись.

Солодким теплом огортає людину,З якою ми небом назавжди клялись.

Розмиті фігури, слова неохочі,Минулого часу невпинний пісок…І вітер у вікна навіє надію,Малює на склі те, що бути могло.Вже ранок фарбує години робочі,

І робить життя свій наступний виток.Хай іній на вікнах від сонця маліє,Щоб завтра у грудях весною цвіло

З тобою я поруч на двох капучино, і пара над чашкою в'ється у вись.Для щастя не треба вагома причина, Лиш в очі мої ти на мить подивись.

Ми світу цього невід’ємна частина,Де мрії у спільне майбутнє врослись.

Солодким теплом огортає людину,З якою ми небом назавжди клялись.