Твій голос тихо бринить

Твій голос тихий відгомін весни,що крізь тумани в серце залітає.Без тебе дні немов холодні сни,де кожен ранок спокій відбирає.Я в кожнім кроці бачу силует,У кожнім погляді шукаю твої очі.

Ти мій святий, омріяний секрет,який шепочуть зорі серед ночі.

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.

Але кохання це не тільки біль,це світло, що крізь відстані палає.Ти мій причал, моя остання ціль,

Яку душа так віддано чекає.Самотність б’є у шибку, мов дощем,І час сповільнив свій невтомний біг.Я відчуваю цей солодкий щем,тугу за тим, що я колись вберіг...

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.

Повернись, ти до мене в думках, і прийди, уві сні, обійми.Ти зігрієш лиш дотиком рук,крізь весь всесвіт розлуки й віки.

Знайомий твій образ у променях сонця я знову малюю в уяві своїй.Я п'ю нектар солодких вуст,я п’ю цей сум, як витримане скло.

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.

А він гіркий на смак, та сповнений надії,твій поцілунок зваблює на дії.

Нехай ця ніч розмиє береги,з’єднає душі у єдиному пориві.Тінь від вогню танцює по стіні,

Шепочуть кроки, гасне довгий день.Ми двоє тут, за межами світів,ти все для мене що я так хотів.

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.

А він гіркий на смак, та сповнений надії,твій поцілунок звАблює на дії.

Нехай ця ніч розмиє береги,з’єднає душі у єдиному пориві.Тінь від вогню танцює по стіні,

Шепочуть кроки, гасне довгий день.Ми двоє тут, за межами світів,ти все для мене що я так хотів.

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.

І в пам’яті, немов у тихій млі,бринять слова, що серце зігрівали.Вони, мов світляки в нічній імлі,мене крізь темряву колись вели й тримали.І знову тиша стане між рядків,де кожен подих спогадом озветься.

Немов весна з далеких берегів,твоя присутність тихо повернеться.