Я не можу без тебе жити

Я не можу без тебе жити,

Я не можу... Чому? Не знаю.

Хтось сказав, що так важко любити,Я ж бо щиро тебе кохаю.Кажуть, час все навколо лікує,Тільки серце не слухає слів.Воно кожен твій крок ще почуєУ полоні нездійснених снів.

Я сумую і плачу тихо,

І печаль розриває душу.

Тож хіба ця любов - не лихо,

Що без тебе я жити мушу.

Ти для мене і сонце, і небо,

Кожен подих для тебе єдиної.Більш нічого у світі не треба,Тільки бути з тобою навіки.

Я не можу забути твій голос,

Твої губи любов"ю налиті.

Я , мов той одинокий колос,

При дорозі, у полі в житі.

Хай минають роки і хвилини,

Хай міняється світ коло тебе.

Ти для мене та сама стежина,Що веде нас до здійснення мрії.

Я сумую і плачу тихо,

І печаль розриває душу.

Тож хіба ця любов - не лихо,

Що без тебе я жити мушу.

Ти для мене і сонце, і небо,

Кожен подих для тебе єдиної.Більш нічого у світі не треба,Тільки бути з тобою навіки.

Я чекаю на зустріч з тобою

З нетерпінням, повним бажання.Я без тебе..., і сльози рікою,Омивають моє чекання.Без твоїх очей — світ немилий,Без твоїх теплих рук — холоднеча.

Ти — моє натхнення і сили,

Я — твій спокій у кожний вечір.

Я сумую і плачу тихо,

І печаль розриває душу.

Тож хіба ця любов - не лихо,

Що без тебе я жити мушу.

Ти для мене і сонце, і небо,

Кожен подих для тебе єдиної.Більш нічого у світі не треба,Тільки бути з тобою навіки.

Я на мить закриваю очі,

Відчуваю твою любов.Ти не поруч, ти в снах щоночі

Обіймаєш й цілуєш знов.

Як не як, а любов - це диво,

Що приносить то біль, то радість.Ми щасливі, бо ми любили,І нещасні, що ми не разом.

Я сумую і плачу тихо,

І печаль розриває душу.

Тож хіба ця любов - не лихо,

Що без тебе я жити мушу.

Ти для мене і сонце, і небо,

Кожен подих для тебе єдиної.Більш нічого у світі не треба,Тільки бути з тобою навіки.