Шукаю погляд твій в юрбі

Шукаю твій погляд в юрбі я щомиті,Ти спокій мій вічний в Едемськом саду.Всі дУмки мої тобою лиш вмиті,І в кожній краплині я в пристрасть впаду.Твій шовковий дотик — невидима сила,Яка роздягає думки і тіла. Таємна моя ти солодка розрада,Що вогником грішним в душі розцвіла.

Не треба прощань і не треба зізнань,Бо рухи розкажуть усе, що ховали вуста.В полоні солодких, палких і німих сподівань,Ти пісня моя, наймиліша і дуже

проста.Ми кожну секунду в цей танець вплітаємо мрію.

Під зоряним небом, під ніжними хмар вечорами,

Ми в ритмі єдиному долю свою поєднаємо.

Ти квіти носила руде є волосся,І ними я грався із вітром разом.Здавалося нам вже давно ми дорослі,Але закохались мов дитяча любов.Відчинені душі, щирі ті очі,Таких не багато є в світі, повір.Крапали сльози від щастя щоночі,Обіцянки, клятви, назавжди буть вдвох.

Не треба прощань і не треба зізнань,Бо рухи розкажуть усе, що ховали вуста.В полоні солодких, палких і німих сподівань,Ти пісня моя, наймиліша і дуже

проста.Ми кожну секунду в цей танець вплітаємо мрію.

Під зоряним небом, під ніжними хмар вечорами,

Ми в ритмі єдиному долю свою поєднаємо.

Зливаюся з ритмом твого я тремтіння,Вбираючи стогін, мов цінний нектар.Це тіл наших грішних святе воскресіння,Любові нестримний, божественний дар.Я пальцями пещу збуджену ніжність,Вивчаючи кожен витОк і прогин.Ця ніч — наша спільна, палка

приналежність,Де ти — мій вівтар, мій єдиний бог-син.

Не треба прощань і не треба зізнань,Бо рухи розкажуть усе, що ховали вуста.В полоні солодких, палких і німих сподівань,Ти пісня моя, наймиліша і дуже

проста.Ми кожну секунду в цей танець вплітаємо мрію.

Під зоряним небом, під ніжними хмар вечорами,

Ми в ритмі єдиному долю свою поєднаємо.

І доля нам знову малює кордони,а я все одно, шлях до тебе знайду.Долоні твої торкаються неба,Лиш ПРИСУТНІСТЬ - твоя.І більш в цьому світі, нічого не треба

Хай скрипка виводить мелодію ніжно,А серце відлунює кожному кроку.

Все те, що в душі так давно і нестримно,в сьогоднішнім танці розквітне чудово.

Не треба прощань і не треба зізнань,Бо рухи розкажуть усе, що ховали вуста.В полоні солодких, палких і німих сподівань,Ти пісня моя, наймиліша і дуже

проста.Ми кожну секунду в цей танець вплітаємо мрію.

Під зоряним небом, під ніжними хмар вечорами,

Ми в ритмі єдиному долю свою поєднаємо.