Напас ху

Напас ... ху, затягнувся й зник,

Наче всі проблеми десь упали в крик.

Світ на паузі, я мовчки горю,

Бо у цьому диму я знову живу.

Пох на думки, пох на закон,

Тут не рай — це бетон і вікон.

Вулиці знають, хто чим дише,

А я на вайбі, і мені вже не стидно.

Напас ... ху, в легені як шовк,

В голові шумить, серце мов вовк.

Цей дим мій дім, мій гнів, мій стиль,

Напас — ху, поки світ не зник.

Не святі тут — в кожного свій гріх,

Але цей напас — мов правдивий штрих.

Не для хайпу, не для лайків в сітці,

А щоб вижить, коли тріщить під п’ятки.

Скільки раз палив — не злічити вже,

Але кожен дим — то як шепіт меж.

Пам’ятаю всіх, хто з нами горів,

І тих, кого забрав цей безжальний світ.

Напас ... ху, в легені як шовк,

В голові шумить, серце мов вовк.

Цей дим мій дім, мій гнів, мій стиль,

Напас — ху, поки світ не зник.

Знову затяг, закрив очі й впав,

Мир у голові, хай за спиною шквал.

Я не ідеальний — я такий як є,

Напас ... ху, і в мені він живе.