Домовились в парку зустрітися з білкой,
Сходив, купив канфєти і трохи горілки.
Прийшов, сидю, жду — не бере мобілку,
Я у розпачі кричу: «Ти де, білка?»
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Година минула, я вже трохи злий,
Порожня пляшка, ну а ти де, мій другий?
На лавці вже ворон сміється кривий,
Мені каже: «Чувак, ну ти й дурний!»
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Може, в лісі, може, з іншим гуляєш?
Чи, як завжди, просто всіх забуваєш?
Я ж тут сиджу, вже трохи втомився,
Білка, вернись, бо я вже сп’янився!
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Білка, ти де?
Ти дебілка?
Раптом зі стовбура чую смішок,
Білка втикає, зжовуючи горіхок.
Каже мені: «Та відчепись, бро,
Я просто не люблю горілку й кіно».