Білка

Домовились в парку зустрітися з білкой,

Сходив, купив канфєти і трохи горілки.

Прийшов, сидю, жду — не бере мобілку,

Я у розпачі кричу: «Ти де, білка?»

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Година минула, я вже трохи злий,

Порожня пляшка, ну а ти де, мій другий?

На лавці вже ворон сміється кривий,

Мені каже: «Чувак, ну ти й дурний!»

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Може, в лісі, може, з іншим гуляєш?

Чи, як завжди, просто всіх забуваєш?

Я ж тут сиджу, вже трохи втомився,

Білка, вернись, бо я вже сп’янився!

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Білка, ти де?

Ти дебілка?

Раптом зі стовбура чую смішок,

Білка втикає, зжовуючи горіхок.

Каже мені: «Та відчепись, бро,

Я просто не люблю горілку й кіно».