MATERÝNKA.LÝSAHÓRA

Те́мінь над горо́ю, чо́рні ті́ні йдуть,

Ві́три в полі́ холо́дні, крик душі́ несу́ть

Ти́хим-стари́м ше́пітом кли́чу його я

Тра́ви рву руками -твоя любов- моя

Вальпу́ргієва ніч розплела волосся й зір,

Я рвала матери́нку до крові́

Промовля́ла ім'я йо́го

Сила мо́я в ко́жному слові́

Не молитва-змо́ва глу́ха,

Не любов, а тяжка ту́га моя.

Ли́са гора́ мовчи́ть-спостеріга́є,

Земля́ ворожи́ти мені́ дозволя́є

Ві́три буйні, ві́три гірські́!

Несі́ть мій ше́піт до ньо́го

Вкладі́ть йо́му в груди тугу́ за мною,

Хай матери́нка в його кро́ві вогнем розіллє́ться,

Хай він до мене, як до со́нця, тя́гнеться

Ой, матери́нко-трава́ стара!

Ти ба́чила смерть ще до Христа́!

Зв’яжи його во́лю,спа́ли його шлях-

Хай прийде до мене, хоч через страх!

Ой, матери́нко-з лісу із тьми,

Я не проси́ла-Я бра́ла собі!

Хай буде мій, хоч поро́жній, як дим-

Хай ви́сохне він, як корінь земний

Вітри́ буйні здійма́лись,темнота́ кружля́ла

Ко́жне слово мо́є-тебе шви́дко лама́ло

Любо́ві хоті́ла, а смерть при́йшла твоя́

Щоб ти зів'я́в-не хоті́ла я