Викарбується слово любов.

Ти до мене не вміла плакати заморозила душу й печаль.Сльози душу звільняють від накипу, через них виливається жаль.Лиш зі мною душа забалакала,Розчинилась,у щасті й сльозах.Ти зі мною від щастя заплакала,

і скидають кайдани твій страх.Я тримаю твій світ обережно,Наче крихке і чисте скло.Ти закохана мною безмежно,І у серці кохання цвіло.

Ми застигнемо в точці кипіння,Де розплавився час і наш простір.Це найвище душі прозріння,

Коли ми і стихія, і острів.

Вип'ю Я твій тріумф і втому,Ти в мені розчиняєшся вщент.Ми з тобой не підвладні нікому,

І ми вищі за долю і смерть.

В цьому дикому, світлому світу,поєднались мій подих і кров.І у кожному нашому серці Викарбується слово: Любов.

Я зберу твої сльози долонями,Наче роси із ніжних пелюсток.Між моїми палкими кордонами,

Ти знайдеш свій надійний притулок.Більше холоду в серці не буде,Я зігрію тебе кожним вдихом.Хай образи розвіються всюди,І в душі буде лагідно й тихо.І нарешті ти стаєш справжньою,Без броні, без важких металів.Моя люба, тендітна й відважна,Ми живемо з тобой у реаліях.

Ми застигнемо в точці кипіння,Де розплавився час і наш простір.Це найвище душі прозріння,

Коли ми і стихія, і острів.

Вип'ю Я твій тріумф і втому,Ти в мені розчиняєшся вщент.Ми з тобой не підвладні нікому,

І ми вищі за долю і смерть.

В цьому дикому, світлому світу,поєднались мій подих і кров.І у кожному нашому серці Викарбується слово: Любов.

Ми з тобою у ліжку вагаємось,Де тіла це святе причастя.Я читаю твій код у деталіях,У жагучому, дикому щасті.Я зірву всі печатки мовчання,Обпалю твою шкіру вустами.Це не просто земне кохання, Притяжіння що сталось між нами.Відчуй силу моїх обіймів,Як міцнішає ритм і напруга.Ми у всесвіті двоє вільних,Що знайшли в собі силу і друга.

Ми застигнемо в точці кипіння,Де розплавився час і наш простір.Це найвище душі прозріння,

Коли ми і стихія, і острів.

Вип'ю Я твій тріумф і втому,Ти в мені розчиняєшся вщент.Ми з тобой не підвладні нікому,

І ми вищі за долю і смерть.

В цьому дикому, світлому світу,поєднались мій подих і кров.І у кожному нашому серці Викарбується слово: Любов.

Я ввійду в твій вогонь, як у небо,Розтинаючи простір і втому.Мені більше нічого не треба, Лиш тонути в прибої твоєму.І твій стогін мій гімн перемоги,А мій подих твій щит і опора.Ми змиваємо пил і тривоги,У палких, океанських , просторах.Це епічна лиш битва за ніжність,Де ми двоє — і боги, і слуги.Ми вписали себе у вічність,

Розірвавши страждання круги.

[Pre chorus][k-pop meta