Пісня про Чернігів Стародавній

(Куплет 1)

Стоїш над Десною, на пагорбах сивих,

Тисячоліття дивляться з-під стін.

Чернігів, мій граде, мудрий і сильний,

Колиска історії, дух твій нетлінний.

Детинець високий, Вал древній тримає

Сліди князів, що тут Русь берегли.

І дзвін соборів, що з неба лунає,

Свідчить про славу, що знала ти, коли...

(Приспів)

Чернігів Стародавній, ти – Сіверська Земля,

Де час застиг, як камінь, що пам'ятає все.

Твої Болдині гори, Антонієва земля,

Ми чуємо історію, що досі ти несеш.

Чернігів, мій княжий, ти — слава і форпост,

Нескорений, незламний, ти вистояв в вогні.

Тобі ми співаємо, підводимо тост,

Твої світанки знову будуть мирні й ясні.

(Куплет 2)

Над Стрижнем високим, де зорі горять,

Спасівський собор дивиться в небо століттями.

Тут ходили легенди, де богатирі стоять,

Де Ілля Муромець сліди залишив битвами.

І тьма підземелля, печери Антонія,

Де молились ченці, де таїна живе.

Тут кожен куточок — історія доня,

Що у пам'яті наших предків пливе.

(Приспів)

Чернігів Стародавній, ти – Сіверська Земля,

Де час застиг, як камінь, що пам'ятає все.

Твої Болдині гори, Антонієва земля,

Ми чуємо історію, що досі ти несеш.

Чернігів, мій княжий, ти — слава і форпост,

Нескорений, незламний, ти вистояв в вогні.

Тобі ми співаємо, підводимо тост,

Твої світанки знову будуть мирні й ясні.

(Бридж)

І хоч прийшов ворог, і розірвав тишу,

І біль війни твої храми покрив.

Та не скорився, стійкіший, ніж вище,

Ти душу свою українську зберіг.

Бо в тобі сила тих, хто стояв до кінця,

Хто боронив місто у лютій весні.

І знову засяють, мов щире сонце,

Твої гармати на мирній Десні.

(Кінцівка)

Чернігів, наш вічний, ти — наша надія,

Герой-місто Півночі, нескорена мрія.

Живи, міцній, цвіти!