Вечір над Дніпром

Ще зовсім юні, несміливі кроки,І погляд, що боїться зустрічі очей.Ми пили небо, чисте і глибоке,В полоні перших, зоряних ночей.Тоді не треба було гучних обіцянок,Достатньо було просто поруч йти.Цвіли навколо свічки у каштанів,

І світ ділився лиш на «я» і «ти».

А ми ще не знали, як пахне полин,І як обпікає холодний туман.Для нас існував тільки неба бурштин,І серця гарячий, живий океан.Дніпро заворожено дивиться в нас,Він бачив мільйони закоханих пар.

Але саме зараз зупиниться час,Бо серце палає, мов тихий пожар.

Це серця стукіт він швИИдкий й тривожний,

записка, що сховав тобі у книжку. Той перший дотик ,пам'ятаєш ніжний,що залишав сліди в тобі на довки рОки.І ми з тобою юні молодята,

Лишаєм в серці спогади свої.Але в житті ще не одна вистава,Де кожен з нас був справжній і живий

А ми ще не знали, як пахне полин,І як обпікає холодний туман.Для нас існував тільки неба бурштин,І серця гарячий, живий океан.Дніпро заворожено дивиться в нас,Він бачив мільйони закоханих пар.

Але саме зараз зупиниться час,Бо серце палає, мов тихий пожар.

На схилах древнього могутнього Дніпра,

Де хвиля піною шепочеться з піском,

Прийшла та самая, жаданая пора, коли до ранку ми були з тобой удвох.Ліхтарні вогні, мов розсипана ртуть,Тремтять у воді, у глибокій імлі.А наші серця свою мову ведуть,Відірвані ми від реалії днів.

А ми ще не знали, як пахне полин,І як обпікає холодний туман.Для нас існував тільки неба бурштин,І серця гарячий, живий океан.Дніпро заворожено дивиться в нас,Він бачив мільйони закоханих пар.

Але саме зараз зупиниться час,Бо серце палає, мов тихий пожар.

Обійми твої — наче захист від бур,Зігріли плече у вечірній росі.І світ навкруги мов веселка в воді,В розмитій, казковій і ніжній красі.Той перший цілунок солодкий, мов гріх,Зі смаком тремтіння і легких надій.У ньому злилися і радість, і сміх,І крила майбутніх, омріяних дій.

[powerful emotional chorus, pian

А ми ще не знали, як пахне полин,І як обпікає холодний туман.Для нас існував тільки неба бурштин,І серця гарячий, живий океан.Дніпро заворожено дивиться в нас,Він бачив мільйони закоханих пар.

Але саме зараз зупиниться час,Бо серце палає, мов тихий пожар.

Нехай ті хвилини, як давній бурштин,ми збережЕмо в долонях своїх.Минали літа, як птахи у вирій,Змінилися назви і наші літа.Та погляд той самий глибокий і щирий,У серці донині вогнем полихає.І хай над Дніпром догорають вогні,

А зорі ховаються в плесо нічне.Ми знаємо точно: у кожному дні,Це почуття нас уже не мине.

А ми ще не знали, як пахне полин,І як обпікає холодний туман.Для нас існував тільки неба бурштин,І серця гарячий, живий океан.Дніпро заворожено дивиться в нас,Він бачив мільйони закоханих пар.

Але саме зараз зупиниться час,Бо серце палає, мов тихий пожар.