Що для щастя треба

Людині для щастя багато не треба,лиш інша людина із відблиском неба. В очах її ніжність і блиск від кохання, в обіймах тіснИх божевільна є сила.Це пАлке сплетіння душі і зізнання , де кожен твій подих стає заклинанням.

А пристрасть руйнує між нами кордони,забудем табу алергіди та сварки.

Під ковдрою шовк і тепло твоє грішне,Де пальці малюють невидимий слід.

Ти шепчеш так тихо, так солодко й ніжно,І тане під нами розбурханий лід.

Дозволь мені пити твій подих вустами,Втонути в бездонні блакитних очей.

Хай вічність завмре на хвилину між нами,У магії ранку й солодких ночей.

Коли твої руки змикаються колом,Зникає весь світ із буденним контролем.Лиш губ доторкання, гаряче й глибинне,Де кожна секунда немов ціла днина.Це пристрасть, що палить, і ніжність, що гоїть,Коли дві душі одна одну напоять,

Цим світлом небесним,цим ритмом єдиним.ця пристрасть між нами поєднує сили.

Під ковдрою шовк і тепло твоє грішне,Де пальці малюють невидимий слід.

Ти шепчеш так тихо, так солодко й ніжно,І тане під нами розбурханий лід.

Дозволь мені пити твій подих вустами,Втонути в бездонні блакитних очей.

Хай вічність завмре на хвилину між нами,У магії ранку й солодких ночей.

Кохана щоранку торкається ніжно,Моїх посивілих привабливих скронь.І ледь усміхнеться, коли випадково губитимеш речі з незграбних долонь.

Коханій варитиму каву з сиропом,Притягну так близько, до трему, до болю.Ми вип’ємо ранок разом із тобою,Зігрітий коханням, солодким й п’янким.

Під ковдрою шовк і тепло твоє грішне,Де пальці малюють невидимий слід.

Ти шепчеш так тихо, так солодко й ніжно,І тане під нами розбурханий лід.

Дозволь мені пити твій подих вустами,Втонути в бездонні блакитних очей.

Хай вічність завмре на хвилину між нами,У магії ранку й солодких ночей.

І в кожному жесті, у погляді кожнім,Відчую ту вірність, що блИщить в очах.Ми стали з тобою назавжди єдиним,

Створивши свій власний,

свій затишний сад.Нехай за вікном листопади чи зливи,Чи іній сріблястий на вікнах блищить. Ми будемо разом безмежно щасливі,У кожну даровану небом, цю мить.

Під ковдрою шовк і тепло твоє грішне,Де пальці малюють невидимий слід.

Ти шепчеш так тихо, так солодко й ніжно,І тане під нами розбурханий лід.

Дозволь мені пити твій подих вустами,Втонути в бездонні блакитних очей.

Хай вічність завм