Ти мене вибачай

[Acoustic Indie Folk, Cinematic Neo-Classical. Soft piano keys, gentle acoustic guitar fingerpicking, subtle cello in the background, light ambient rain sounds.Melancholic but tender, peaceful, nostalgic, lonely but hopeful.Slow, 70-80 BPM.

Soft breathy bass male voice, emotional, intimate]

Ти  мені  вибачай, і сьогодні пройдешся  по  місту.

Абсолютно  одна,

одинокість  і  відчай  в тобі.

І тебе  не  хвилює,  що, може,  не  маєш ти хисту.

Побороти  й  навіки сховати цей  смуток  в  собі.І байдУже  все.  І  цей  вітер, і  холод  наскрізний,Навіть

те,  що  на  вулицях  зовсім немає  людей.Знаєш, спадок  у  ночі  буває доволі  вже  різний.Та  для тебе  ця  ніч  –  безкінечних думок  апогей.

Ліхтарі, як прожектори, світять у самую душу,

Виставляючи всю твою втому і щем.Ти нічого нікому сьогодні ділитися дУмкой не мусиш,Просто злийся з вітром і цим випадковим дощем.Хай вщухає цей шум, хай розчиняться зайві розмови.В самоті спокій холодний, як чиста вода.

Ти шукаєш не вихід, а просто хоча б пів основи,

Щоби згадати, хто ти, коли поруч нікого нема.

Вулиці дихають холодом, небо свинцеве і низьке.

Кожен крок, по асфальту, відлунює, болем в душі.

Все, що здавалось колись нескінченно близьким,Нині розмито, мов фарби під літнім дощем.Ти  віддашся йому,  цьому  місту,  цілком і  бездумно.Хай впитається в  душу,  у  руки,  в підошви чобіт.Хтось  осудить тебе, бо  ходити  вночі

нерозумно.Та тебе  не хвилює, Як  хочете,  прошу, судіть!

Ліхтарі, як прожектори, світять у самую душу,

Виставляючи всю твою втому і щем.Ти нічого нікому сьогодні ділитися дУмкой не мусиш,Просто злийся з вітром і цим випадковим дощем.Хай вщухає цей шум, хай розчиняться зайві розмови.В самоті спокій холодний, як чиста вода.

Ти шукаєш не вихід, а просто хоча б пів основи,

Щоби згадати, хто ти, коли поруч нікого нема.

Ти не шукаєш розрад чи порожніх пробачень,просто

побудь ти зі мною в цей час. Серед чужих силуетів і дивних побачень,загубиш ти те, що так довго тримало тривалий весь час.Ти сьогодні  сама.  І, можливо,  замерзниш доволі,І  аж  надто  далеко  ця  темінь тебе  заведе.Ти  відпустиш себе  течією  нестримної  долі.Ти  не будеш  себе  берегти.Нехай хтось  береже.

Ліхтарі, як прожектори, світять у самую душу,

Виставляючи всю твою втому і щем.Ти нічого нікому сьогодні ділитися дУмкой не мусиш,Просто злийся з вітром і цим випадковим дощем.Хай вщухає цей шум, хай розчиняться зайві розмови.В самоті спокій холодний, як чиста вода.

Ти шукаєш не вихід, а просто хоча б пів основи,

Щоби згадати, хто ти, коли поруч нікого нема.

Завтра, можливо, ти знову навчишся всміхатись,сонце

розтопить льодяник

зів’ялих надій.Але лиш сьогодні дозволю тобі опинитись,В тиші міській серед власних нездій