У чорнім оксамиті

Я заварю тобі каву і знаю солодку не п'єш.Ти хочеш відчути губами її запашну гіркоту.Не додавай в каву спогади ті що минули давно.А додавай лише зустрічі ніжні для двох. Скажу я на вушко тобі що безмежно люблю. Вдихатиму дим ароматний котрий огортАє лиш нас.

Відчуваю, як серце заб’ється у ритмі спокійних думок.У чорнім твоїм оксамиті манитиме кожен ковток.І кава що з ранку не п'ється ти вільна від неї завжди. Застилі куточки душі в не побаченних ще твоїх снах.Гірка але є насолода бадьорить тебе на устах.

Ароматом наповнився ранок, як завдИ ти без цукру але.Тільки з ним зустрічаєш світанок,

гіркота, але смак в ньому є.Відчуваєш як серце

заб'ється вип'жш кави ти з ранку сама.Ти не любиш ділитись про горе,наболіло поплачиш сама.....Депривація саме вона......

Відчуваю, як серце заб’ється у ритмі спокійних думок.У чорнім твоїм оксамиті манитиме кожен ковток.І кава що з ранку не п'ється ти вільна від неї завжди.Застилі куточки душі в не побаченних ще твоїх снах.Гірка але є насолода бадьорить тебе на устах.

Я заварю тобі каву чорнішу від темної ночі.Нехай її присмак лукавий збадьорить не виспані очі.

Пітьма її стане прозрінням,

проллється п’янкий

аромат. Наркозним легким онімінням врятує душу від втрат.

Відчуваю, як серце заб’ється у ритмі спокійних думок.У чорнім твоїм оксамиті манитиме кожен ковток.І кава що з ранку не п'ється ти вільна від неї завжди.Застилі куточки душі в не побаченних ще твоїх снах.Гірка але є насолода бадьорить тебе на устах.

Наша  зустріч  була як цукрована  кава.Зустріч була на двох ти мене покохала.Ти в обіймах моїх засинала щоночі відчуття

що тепер не побачиш ті очі.

А ти завари мені кави…прошу. Я вип’юз тобою її гіркоту…Може, знову зустрінемось ми випадково,погляди наші зустрінуться знову.

Відчуваю, як серце заб’ється у ритмі спокійних думок.У чорнім твоїм оксамиті манитиме кожен ковток.І кава що з ранку не п'ється ти вільна від неї завжди.Застилі куточки душі в не побаченних ще твоїх снах.Гірка але є насолода бадьорить тебе на устах.