Ти не любиш мене

Ми розійдемось... ніби й не знались.Два чужих

потаємних світи.Ми не тими колись закохались,

щоб в майбутньому вогник гасить.І розійдемось тихо без слів,в кожном буде, своя, інша доля.Відболіла не та вже любов,де не ми, а чужі,не знайомі.

Ти не любиш мене,не шукала,і знайшовши,мене ти не втратиш.Я до серця свого допущу, хоч не любиш, а може й кохала.Не любити когось,я не знаю, чиє слово мурахами в шкіру,тільки тишу твою обійму,загубивши в чуття всяку віру.

Не шукай у минулому слід,

Не питай, чому серце замовкло.Перестало кохать до зорі,і в холодних дощах перемокло.

Відболіло, згоріло дотла,

Тільки попелу жменя лишилась.Та любов, що колись розцвіла,В чужині назавжди загубилась.

Ти не любиш мене,не шукала,і знайшовши,мене ти не втратиш.Я до серця свого допущу, хоч не любиш, а може й кохала.Не любити когось,я не знаю, чиє слово мурахами в шкіру,тільки тишу твою обійму,загубивши в чуття всяку віру.

Не вертайся в порожні думки,там зачинені двері й вітрила.Розлетілись уламки душі і колись були спільними крила.І тепер кожен йде у свій бік,Не лишаючи навіть надії.І не може там бути любов де вмирають нездійснені мрії.

Ти не любиш мене,не шукала,і знайшовши,мене ти не втратиш.Я до серця свого допущу, хоч не любиш, а може й кохала.Не любити когось,я не знаю, чиє слово мурахами в шкіру,тільки тишу твою обійму,загубивши в чуття всяку віру.

Не шукай у минулім тепла,

його випили зими й тумани

Там, де квітка надії цвіла,

залишились лиш вирви і рани.Але час розмиває сліди,Загоїть найглибокі

розлами.Ти від попелу просто піди,Не ставай між його дзеркалами.

Ти не любиш мене,не шукала,і знайшовши,мене ти не втратиш.Я до серця свого допущу, хоч не любиш, а може й кохала.Не любити когось,я не знаю, чиє слово мурахами в шкіру,тільки тишу твою обійму,загубивши в чуття всяку віру.