Обійми мене словом, будь ласка

Крізь цілунки, солоні від щему,Ми напишем свій власний завіт.В цю хвилину, коротку й таємну,

Ти мій кат, мій рятунок і світ.Обійми мене словом, мов пледом,Огорни ним всього, аж до ніг,Я смакую тим словом, як медом.Це найкраще, що дати я зміг.

Крізь цілунки, солоні від щему,Ми напишем свій власний завіт.В цю хвилину, коротку й таємну,

Ти мій кат, мій рятунок і світ.Обійми мене словом, мов пледом,Огорни ним всього, аж до ніг,Я смакую тим словом, як медом.Це найкраще, що дати я зміг.

Обійми мене словом, будь ласка,Я в обіймах твоїх постоЮ.Це для мене як диво, як казка.Я люблю ще, а отже- живу.Обійми мене шепотом ночі,

Усміхнись у зірковим краю.

Твої теплі й замріяні очі як побачив їх,в мріях тону.

Крізь цілунки, солоні від щему,Ми напишем свій власний завіт.В цю хвилину, коротку й таємну,

Ти мій кат, мій рятунок і світ.Обійми мене словом, мов пледом,Огорни ним всього, аж до ніг,Я смакую тим словом, як медом.Це найкраще, що дати я зміг.[verse][instrumental][bass guitar][metal]

Обійми мене ніжним мовчанням,Коли зайвими фрази стають.В кожнім подиху, в кожнім зітханні,

Наші долі по напрямку йдуть.Нехай час зупиниться миттєво,Світ навколо хай просто замре. Твоє слово у серці б бриніло,І любов ця повік не помре.

Крізь цілунки, солоні від щему,Ми напишем свій власний завіт.В цю хвилину, коротку й таємну,

Ти мій кат, мій рятунок і світ.Обійми мене словом, мов пледом,Огорни ним всього, аж до ніг,Я смакую тим словом, як медом.Це найкраще, що дати я зміг.

Обійми мене палко, до болю,Щоб згоріти в пожежі розлук.Твоє тіло віддастьця по волі,від моїх грішних й лагідних рук.

Я впиваюсь цією хвилиною,

Де немає тривог і жалю.

Ти для мене єдина людина,

З ким я небо на двох розділю.

Крізь цілунки, солоні від щему,Ми напишем свій власний завіт.В цю хвилину, коротку й таємну,

Ти мій кат, мій рятунок і світ.Обійми мене словом, мов пледом,Огорни ним всього, аж до ніг,Я смакую тим словом, як медом.Це найкраще, що дати я зміг.

Обійми мене словом, благаю,Доторкнися ним ніжно на мить.Я за хви́лю цю відстань здолаю,Що горою між нами стремить.

Хай пульсує у скронях надія,Наче шторм, що ламає мости.Ти моя божевільна стихія,В якій прагну на дно відійти.

[ c