Прогулянки тихі і ніжні

Цілунок у шию солодке зітхання,під сукнею серце, як птах у руках.Це сплеск божевілля, взаємне

бажання,залишити слід на жагучих губах.Ми в тиші садів, де ніхто не побачить,

як тіло до тіла припало в траві.Це пристрасть німа, і багато так значить,Коли ми зникаєм з тобой до зорі.

Прогулянки тихі і ніжні з тобою,Ми йдемо за руку — два мрійних життя.В повітрі нам пахнуть троянди,піони в душі пробудилась нарешті весна.Твій погляд пекучий знімає одежу,А пальці малюють вогнем по плечу.

Я перехОджу дозволену межу,від дотиків ніжних на небо лечу.

Твій шепіт — як шовк, що торкається шкіри,в очах твоїх пристрасть що палить мости.Ми в цьому полоні мов збуджені звірі,

Де хочеться тільки, дотла, до межі.Долоні блукають під ритми знайомі,

Відвертість стає дивовижним гріхом.

Ми танемо вдвох у нічнім невгамовним, шаленим та ніжним цілунком на двох.

Прогулянки тихі і ніжні з тобою,Ми йдемо за руку — два мрійних життя.В повітрі нам пахнуть троянди,піони в душі пробудилась нарешті весна.Твій погляд пекучий знімає одежу,А пальці малюють вогнем по плечу.

Я перехОджу дозволену межу,від дотиків ніжних на небо лечу.

Зриваючи тишу, мов зайву тканину,ми тонемо в хвилях палких пелюсток.В єдину, бездонну, жагучу хвилину, сплітаємо душі у тУгий зв'язок.Шовковість цілунків на шиї гарячі,і подих один на обох, як вино.У цій таємниці, солодкій і зрячій,ми стали єдиним безсмертним ядром.

Прогулянки тихі і ніжні з тобою,Ми йдемо за руку — два мрійних життя.В повітрі нам пахнуть троянди,піони в душі пробудилась нарешті весна.Твій погляд пекучий знімає одежу,А пальці малюють вогнем по плечу.

Я перехОджу дозволену межу,від дотиків ніжних на небо лечу.

Кожен момент, коли поруч з тобою,стане солодким полоном і грою.І коли подих торкається шкіри,в мені прокидається страсть

спрага й віра.Коли твої руки блукають по тілу,я тану від того, що ти як би то вміло.Знаходиш ту точку, де нерви палають,

І стіни навколо для нас вже зникають.

Прогулянки тихі і ніжні з тобою,Ми йдемо за руку — два мрійних життя.В повітрі нам пахнуть троянди,піони в душі пробудилась нарешті весна.Твій погляд пекучий знімає одежу,А пальці малюють вогнем по плечу.

Я перехОджу дозволену межу,від дотиків ніжних на небо лечу.