Подих твій перший із ритму збиває,на серці твоєму весна розцвіла.А Ми із тобою немов іноземці,В дивній країні де вдосталь тепла.Руки твої,лиш невпевнені й кволі,Дотик мій перший, розряд у кровІ. Ми вдвох написали сценарій для долі,де ролі затверджені нам вже були.

Твої поцілунки Терпкі та й Солодкі,і присмак липневих дощів на губах.Тонули ми разом в обіймах гарячих,ця пристрасть між нами як подих в горах. Але розставляє акценти нам доля,І драма вривається в сон без вагань.І Тішать нам душу лиш клаптик фрагментів,остання уява, перону у даль.

Та в тому вагоні, що мчить у минуле,Лишилась не туга, а світла печаль.Ми ніжність свою крізь роки розгорнули,ДИвлячись разом у зоряну даль.Твій погляд як відблиск нічного перону,Де стукіт коліс заколисував страх.Ми пили любов, пригубили кохання,

З дощем пополам на гарячих губах.

Твої поцілунки Терпкі та й Солодкі,і присмак липневих дощів на губах.Тонули ми разом в обіймах гарячих,ця пристрасть між нами як подих в горах. Але розставляє акценти нам доля,І драма вривається в сон без вагань.І Тішать нам душу лиш клаптик фрагментів,остання уява, перону у даль.

І нехай ми тепер паралельні дороги,Що десь в нескінченності зійдуться знов.Я дякую долі за ці перемоги,За першу, болючу і чисту любов.Ти будеш в мені відголоском прибою,

Цілунком, що тане в ранковій імлі.Я просто був щаслив що поруч з тобою,

навчився літати з крильми по землі.

Твої поцілунки Терпкі та й Солодкі,і присмак липневих дощів на губах.Тонули ми разом в обіймах гарячих,ця пристрасть між нами як подих в горах. Але розставляє акценти нам доля,І драма вривається в сон без вагань.І Тішать нам душу лиш клаптик фрагментів,остання уява, перону у даль.

Хай обрій крутить свої кілометри,А пам’ять шліфує старі імена.Ми два океани, що ділять ці гетто,

Де кожна сльоза то морська глибина.І суть не в кінцевій, омріяній точці,Де лінії доля нарешті сплете.А в тому, що кожен у власному кроці,Несе щось єдине, святе і пусте.

Твої поцілунки Терпкі та й Солодкі,і присмак липневих дощів на губах.Тонули ми разом в обіймах гарячих,ця пристрасть між нами як подих в горах. Але розставляє акценти нам доля,І драма вривається в сон без вагань.І Тішать нам душу лиш клаптик фрагментів,остання уява, перону у даль.

[verse][instrumental][ba