Мурашки по шкірі

Кружляємо у танці ,обійми, цілунки,втрвчаю свідомість від близькості тіл.Твій подих у шию — розплавлені струнки,

Зриває останній мій стриманий тил.Ковзаються руки,нема перешкоди,

Сплітаючи душі у вузол навік.Ми тонемо в ритмі,де зайві всі дУмки,тремтіння по шкірі і збудження мить.

Мурашки по шкірі… Мовчання у вушко…

І дихання в такт, і не треба тут слів.Бо тиша між нами гучніша за звуки,У ній — теплий спокій і тисяча снів.

Хвилина триває, мов вічність коротка,Де серце говорить простіше за мову.

І світ завмирає на мить, ненадовго,Щоб знову піти — але вже по-новому.

Впиваюсь я в шию , лишаю там мітки,Зривай заборони, не наче вбрання.Ми двоє в полоні цієї любові, Шаленої пристрасті і каяття.Не треба розмов, хай говорять тіла,В ритмічному танці сплітаючи сни,Допоки ця ніч нас дотла не спалила

В огні неминучої, тої весни.

Мурашки по шкірі… Мовчання у вушко…

І дихання в такт, і не треба тут слів.Бо тиша між нами гучніша за звуки,У ній — теплий спокій і тисяча снів.

Хвилина триває, мов вічність коротка,Де серце говорить простіше за мову.

І світ завмирає на мить, ненадовго,Щоб знову піти — але вже по-новому.

Вогонь все сильніше у грудях палає,Змиває кордони і розум п'янить.

Твій погляд повільно мене роздягає,Спиняючи часу прискорену мить.Вуста притискаються палко й нестримно,Шукаючи відповідь в пульсі моїм.

Зривається подих — волого і димно,Ми тонемо в мареві цьому палкім.

Мурашки по шкірі… Мовчання у вушко…

І дихання в такт, і не треба тут слів.Бо тиша між нами гучніша за звуки,У ній — теплий спокій і тисяча снів.

Хвилина триває, мов вічність коротка,Де серце говорить простіше за мову.

І світ завмирає на мить, ненадовго,Щоб знову піти — але вже по-новому.

Твій дотик — як лезо, що ніжно лоскоче,По лінії стегон, торканням своїм

Це тіло кохатись і прагнути хоче,До краплі, до стогону, ми закричим.Зриваєш заслони, оголюєш душу,Де кожна клітинка незвіданий край.Я правила всі ці сьогодні порушу,

Ти тільки сильніше мене обіймай.

Мурашки по шкірі… Мовчання у вушко…

І дихання в такт, і не треба тут слів.Бо тиша між нами гучніша за звуки,У ній — теплий спокій і тисяча снів.

Хвилина триває, мов вічність коротка,Де серце говорить простіше за мову.

І