[Intro]
Іноді мені здається…
що десь ще живе той світ…
де люди вміли любити
І це був сердця біт …
[Verse]
Ми стали ніби трохи тихі,
Сховали серце у слова.
І серед шуму та чужого
Загубилась проста весна.
Де погляд був ще справжнім дотиком,
Де руки гріли без причин.
Де не боялись бути ніжними
Серед бетонних цих машин.
[Pre Chorus]
І я шукаю це у людях…
У голосах…
у теплоті…
Наче серце пам’ятає,
Як світ звучав
до самоти…
[Chorus]
Скажи мені,
чому не можна
Вернути те, де була весна…
Яка була така спроможна
І нам любов свою несла…
Скажи мені,
невже назавжди
Ми загубили той живий вогонь?..
І все тоді було неважно —
Ми йшли
крізь вулиці чужих долонь…
[Verse]
Я бачила у снах і людях
Той світ, що досі ще живий.
Він не зникає — просто тихо
Чекає, поки станем ми.
Не злими, втомленими тінями,
Що забувають, хто вони.
А тими, хто ще вміє серцем
Торкнутись іншої душі.
[Bridge]
Може, любов нікуди й не зникала…
Може, це ми
від неї пішли…
І поки серце
ще щось відчуває —
ми не чужі…
ми ще живі…
[Final Chorus]
Скажи мені,
чому не можна
Вернути те, де була весна…
Яка була така спроможна
І нам любов свою несла…
Скажи мені…
невже назавжди…
чи ми ще зможем
відчути…
це…
[Outro]
Я пам’ятаю ту весну…
І, може, вона…
вже за версту…