Багато ми писали про любов

(Не робіть вирок з любов'ю звинувачуючи людину за те, чого в ній немає, не шукайте це в іншій людині.Любов – це коли забуваєш про себе і насолоджуєшся радістю іншої.Неможливо любити, а потім нічого не відчувати. Або ти брехав тоді, або ти брешеш зараз.Кохайте один одного.....кохайте.)

Вже багато рядків склали ми про любов .Погляд втомлених днів зазирає крізь простір к нам знов.

Мовчки серце тремтить, та шукає потрібні слова, щоб сказати їх знову і знову.

Щоб цю пристрасну повість продовжити тільки для двох.Тихо тане свіча, тіні грають на стінах німих.

І здається, що все, що було, повертається знову.

В лабіринті думок заблукали в своїх почуттях І шукаємо стежку до щастя, мов вічну обнову.

Крізь тумани розлук, крізь холодні дощі самоти.Ми несем те кохання, що зіткане з мрій і любові.

Хай горять наші душі, як вічні зірки в висоті,Бо допоки живе почуття, не згасають і наші стихії.

Нехай час пролетить, хай міняються дні і роки.Наша ж пісня про вічність лунає, мов відгомІн долі.Це кохання, як диво, що лине крізь світлі віки,і несе нам наснагу, дарує нам крила у полі.І сльоз так багато що ллється у цілі рядки і скільки страждань і усмішок і туги.

В лабіринті думок заблукали в своїх почуттях І шукаємо стежку до щастя, мов вічну обнову.

Крізь тумани розлук, крізь холодні дощі самоти.Ми несем те кохання, що зіткане з мрій і любові.

Хай горять наші душі, як вічні зірки в висоті,Бо допоки живе почуття, не згасають і наші стихії.

Але нажаль в житті бува о почуттях ніхто не попередить.Ночами пишемо вірші, всю душу в почуття вкладаєм. І серце, мов натягнута струна.

Бринить тихенько, про своє співає.Чекаєм відповіді, ждем тепла,але вона не завжди наступає.

В лабіринті думок заблукали в своїх почуттях І шукаємо стежку до щастя, мов вічну обнову.

Крізь тумани розлук, крізь холодні дощі самоти.Ми несем те кохання, що зіткане з мрій і любові.

Хай горять наші душі, як вічні зірки в висоті,Бо допоки живе почуття, не згасають і наші стихії.

Буває так, що той, кому слова так щиро, від душі ми присвятили,Не зрозуміє, пройде мимо нас,

І біль залишиться, що ми не долюбили.Та все одно ми будем далі йти,І вірити в кохання, в світле диво.Бо лиш тоді щасливим будеш ти Коли любов'ю ділишся правдиво.

[Pre chorus][