Шукаєш щастя не в прикрас

Ти досі спиш в своєму ліжку проміння дивляться в вікно.Дочитуєш чергову книжку світанок грає за вікном.Вже кава манить ароматом ідеш на зустріч новим снам.Чи, може,

казку свою створиш,що лиш тобі відома там?

Ти зробиш каву запашну

візьмеш печеньки із ваніллю.Вдягнеш із вовни ти пальто і на терасі сядеш де тепленько.Думки, що роєм обіймали твою свідомість ще у ліжку.

Тепер лиш спокій, що лунає у тиші затишній барвистій.

А осінь затишна крадійка

все цупить листя і слова.

Між сосен в'ється шляхом змійка вже зиму мабуть вигляда.Закута в шалик із туману,вона тихенько студить кров.Несе у світ цей нездоланну печаль і випий каву знов.

Ти зробиш каву запашну

візьмеш печеньки із ваніллю.Вдягнеш із вовни ти пальто і на терасі сядеш де тепленько.Думки, що роєм обіймали твою свідомість ще у ліжку.

Тепер лиш спокій, що лунає у тиші затишній барвистій.

Бурштин каштанів на узбіччі до себе кличе дітлахів.Припало жить у цьом сторіччі де діти знають смак жахів.Ти допиваєш свою каву,

Пальто вовняне геть не гріє.Бо знаєш: осінь не лукава,лише вона печаль розвіє.

Ти зробиш каву запашну

візьмеш печеньки із ваніллю.Вдягнеш із вовни ти пальто і на терасі сядеш де тепленько.Думки, що роєм обіймали твою свідомість ще у ліжку.

Тепер лиш спокій, що лунає у тиші затишній барвистій.

Чекаємо глобальне щастя

Наразі от уже прийшло

Втім дочекатися не вдасться бо горе в кожного воно...Тому й сидиш ти на терасі в старому вовнянім пальто.Шукаєш щастя не в прикрасі,А в каві, в думах як воно.

Ти зробиш каву запашну

візьмеш печеньки із ваніллю.Вдягнеш із вовни ти пальто і на терасі сядеш де тепленько.Думки, що роєм обіймали твою свідомість ще у ліжку.

Тепер лиш спокій, що лунає у тиші затишній барвистій.