[Intro: A more raw and emotionally raw performance]
Запахом трав духмяних та квітів наповнилось дике поле і ранньою росою. Бджола сіла на зап'ястя шукає солодке в соло́ному поті.
Лоскіт лапок...маленьке життя перед великою тьмою. Я дивлюсь на кору дуба, ніби вперше бачу ці зморшки плоті. Світ такий прозорий, що видно спогади дитинства: материнські руки, теплий хліб, запах скошеної луки.
Ми тут, щоб захистити цю тишу від осквернення і вбивства, щоб не дати чужинцю простягти криваві руки до нашого рідного, священого краю!
[Verse 1: A performance with more grit and emotional depth]
Побратими мовчать. Немає дикого крику чи марного гніву. Хтось закатує рукава, готуючи м’язи до важкої битви. Хтось шепоче молитви, а хтось приховує страх під маскою жарту не смішно́го, командири, що ведуть сталевії лави— спокійні, суворі, запеклі отці.
Накази вже не кричать —всі і так все знають.
Кожен знає свій крок, кожен знає лікоть друга, що поряд із ним, міцніше зімкнувши щит до щита. Ми любимо цей край до болю, до смертного ритму, люто ненавидимо тих, хто несе сюди попіл і гніт.
[Verse 2: A more raw and emotionally raw performance]
Вони йдуть, щоб палити й вбивати.Вони йдуть, щоб гвалтувати й завоювати. Але за нами — коріння, за нами — могили батьків. Ми не просто воїни ми стіна, яку їм не зламати! Ми розумні та хитрі, ми стійкі немов з булатної сталі. Так і стоїмо між віками! Бджола́ злеті́ла. Час вийшов... Дороги назад вже немає.
Коротка команда "до бою!" Забрало впало, завмер весь світ...і тримаючи стіну щитів,ми йдемо назустріч орді. Ми стали заслоном живим між ордою та рідним краєм! В цій лотереї війни виграє наш рід, інакше не буває!
[Chorus]
Бій! Це не опис у книгах, це хаос і дим!
Кров! Це істина фіналу, написана нами!
За праве діло, за хату, за те, щоб лишитись живим, ми зупинимо орди своїми важкими щитами! Гей! Слов'янська лють у русинських й литовських серцях палає!
[Bridge: A more intense and emotionally charged performance]
Лотерея війни комусь — курган, а комусь — перемога. Але ми вистояли. Бо ми і є ця земля, цей полин і ця вода. Синюха тече далі, чиста й сувора, як воля Бога, від орд золотих, залишилась тільки тінь та їх тілами покрита українська земля! Ми витремо мечі об траву. Ми згадаємо тих, хто пав у цьому жорстокому бою...Просто ми люди, що кохають свій дім понад усе на сві́ті!
[Outro:A performance with more grit and emotional depth,Add an epic outro with a gradual increase in orchestral intensity, double-kick drum roll in the final 4 bars, followed by a resonant symphonic final chord, and finish with a fading echo of a traditional wooden flute]
Бій! Це не опис у книгах, це хаос і дим!
Кров! Це істина фіналу, написана нами!
За праве діло, за хату, за те, щоб лишитись живим, ми зупинимо орди своїми важкими щитами! Гей! Слов'янська лють у русинських й литовських серцях палає!
Гей! Працьовитість руки́ стає вбивчим клинком.Хто прийшов осквернити наш дім— хай у цій синій воді наза́вжди зникає, змитий нашою вірою і нашим останнім,лютим ривком!
SerhiyWolf
