Хай шепочуть вітри

Хай шепочуть вітри про розлуку,ми не слухаєм їхніх пісень.Тримаючись міцно за руку,ми крокуємо у завтрашній день.Хай палають зірки в піднебессі,

промінь сонця освітлює шлях.І в любові, в довірі чуттів переможемо сумнів і страх.(І в любові, в довірі чуттів...ранок нам подарує життя.)

Говори ти зі мной уві сні.

Говори коли просто мовчиш.Хай слова, наче зорі ясні,розганяють нічну лише тиш. Говори без вагань і сміліш, і коли поміж нами планети.Я твій подих кожен ловлю і хотів би тебе розуміти.Нехай шепіт твій буде як дощ,що змиває тривогу у квітів.

Говори, шепочі не мовчи ми повинні це все розуміти.

І доти триває любов і клятвой з тобою клянемось.В твоєм животі бурлить кров ,пурхають метелики дишать.Вітер куйовдить волосся, шепоче про вічне й земне.Все, що колись не збулося,сьогодні нас вдвох огорне.Злилися докупи дороги,відчуй, як пульсує життя.Немає віднині тривоги,Лиш спільне у нас майбуття.

Немає віднині тривоги,(Лиш спільне у нас майбуття.)

Говори ти зі мной уві сні.

Говори коли просто мовчиш.Хай слова, наче зорі ясні,розганяють нічну лише тиш. Говори без вагань і сміліш, і коли поміж нами планети.Я твій подих кожен ловлю і хотів би тебе розуміти.Нехай шепіт твій буде як дощ,що змиває тривогу у квітів.

Говори, шепочі не мовчи ми повинні це все розуміти.

Доти Вона — в ейфорії, Він квіти для неї несе...

Дарунки, “метелики”, пристрасть, здається, це справді не все.Але за порогом розмови чекає буденності час.Де справжність гартує окови

І світло випробовує нас.

Бо ніжність — не тільки в обіймах,а в тому, щоб поруч пройти.Крізь грози, тривоги і війни,до спільної в серці мети.(Крізь грози, тривоги і війни,до спільної в серці мети.)

Говори ти зі мной уві сні.

Говори коли просто мовчиш.Хай слова, наче зорі ясні,розганяють нічну лише тиш. Говори без вагань і сміліш, і коли поміж нами планети.Я твій подих кожен ловлю і хотів би тебе розуміти.Нехай шепіт твій буде як дощ,що змиває тривогу у квітів.

Говори, шепочі не мовчи ми повинні це все розуміти.

І погляд твій наче

причастя,В нім сонце і ранішня млість.Це наше омріяне щастя,Яке не розірве вже злість.Воно у словах, що в пів голос, у дотику теплих долонь.У кожному стиглом колоссі,І в душах палає вогонь.

Нехай обминають негоди,

І час упо