Брате мій вороний.

​(Заспів)

Ой, у полі при долині хуртовина грає,

Козакові і вороному шлях перегороджає.

Замітає копита, очі засипає,

Вірний кінь посеред степу голову схиляє.

​(Куплет 1)

«Що ж ти, брате мій вороний, став серед дороги?

Чи важкі стали підкови, чи замерзли ноги?

Не дивись, мій соколе, у сніги глибокі,

Бо заснемо ми з тобою на віки-віки.

Підніми-но голову, струси білий іній,

Ми ж не в гості до смерті у пустелі синій.

Я зігрію тебе дихом, прикрию полою,

Аби тільки не розстались ми тут із тобою».

​(Приспів)

Потерпи, мій соколе, ще малу годину,

Переступим, перетерпим цю лиху годину.

Скоро сонце розіллється по широкій долі,

Будемо ми знов із тобою на козацькій волі.

Будеш ти у росах митись, копита купати,

Шовковую тую траву в лузі випасати.

​(Куплет 2)

«Не сумуй, мій вірний брате, що вітри лютують,

Вони нашу силу волі в лютому гартують.

Чуєш, як під льодом річка стиха гомонить?

То весна свою вуздечку золоту дзвенить.

Ще разок напружся, друже, пробий грудьми кучугуру,

Винесемо ми на плечах цю зимову бурю.

Ти для мене — не худоба, ти — душа козацька,

В нас одна на двох дорога і вдача юнацька».

​(Приспів)

Потерпи, мій соколе, ще малу годину,

Переступим, перетерпим цю лиху годину.

Скоро сонце розіллється по широкій долі,

Будемо ми знов з тобою на козацькій волі.

Будеш ти у росах митись, копита купати,

Шовковую тую траву в лузі випасати.

​(Фінал)

Іди, мій вороний... іди, мій соколе...

Вже он генде, за горбочком — наша воля...

Наше чисте поле.