[Introduction] (Sound of distant thunderstorm and ominous piano. Suddenly a heavy guitar riff bursts in, imitating the ringing of bells.) [Verse 1] Ти стояла одна, де змиваються межі, Де на обрії гаснуть криваві пожежі. Твої руки — то віти, посічені сталлю, Твої очі закриті густою вуаллю. Скільки раз по тобі прокотилася злива? Скільки раз ти шептала: «Я буду щаслива»? [Pre-Chorus] (Bass guitar pulsates, adding drive) Тебе хотіли зрубати під корінь, Кинути в попіл, розвіяти в шторм. Але ти вище за хмари і гори — Ти поза часом і поза числом! [Chorus] (Maximum power, wall of sound) Ой вербо, Мати-Україно! Гнешся додолу, та не на коліна! Коси твої — то заплутані долі, Голос твій — гуркіт святої волі! Скільки б не било залізо у груди — Ти була вічно! І вічно ти будеш! [Verse 2] (The rhythm becomes clear, march-like) У твоїх жилах — не сік, а запечена кров, Ти вижила там, де не витримав би звір. На кожній гілляці — по білій хустині, То душі героїв у небі синім. Ти п’єш цю землю, ти тримаєш цей світ, Крізь тріщини в камені — твій первоцвіт! [Chorus] Ой вербо, Мати-Україно! Гнешся додолу, та не на коліна! Коси твої — то заплутані долі, Голос твій — гуркіт святої волі! Скільки б не било залізо у груди — Ти була вічно! І вічно ти будеш! [Bridge] (Music fades to a minimum, vocals become almost whispery, with ethnic overtones) Вони думали — ти дерево, що всохне без води... (The vocals build to a scream.) Але вони не знали, що ми — твої плоди! МИ ТВОЄ КОРІННЯ! МИ ТВОЄ НАСІННЯ! ВСТАВАЙ! [Guitar Solo] (Fast, aggressive, with elements of Ukrainian melos, moving into a victorious major) [Final] (Powerful drum beats on every measure) Корінням у небо! (Ти вистоїш!) Гіллям крізь вогонь! (Ти вистоїш!) Вербо моя... (A sudden interruption of the instruments, leaving only a pure female voice without music) Свята... Україно.