Корінням у небо

(Sound of distant thunderstorm and ominous piano. Suddenly a heavy guitar riff bursts in, imitating the ringing of bells.)

Ти стояла одна, де змиваються межі,

Де на обрії гаснуть криваві пожежі.

Твої руки — то віти, посічені сталлю,

Твої очі закриті густою вуаллю.

Скільки раз по тобі прокотилася злива?

Скільки раз ти шептала: «Я буду щаслива»?

(Bass guitar pulsates, adding drive)

Тебе хотіли зрубати під корінь,

Кинути в попіл, розвіяти в шторм.

Але ти вище за хмари і гори —

Ти поза часом і поза числом!

(Maximum power, wall of sound)

Ой вербо, Мати-Україно!

Гнешся додолу, та не на коліна!

Коси твої — то заплутані долі,

Голос твій — гуркіт святої волі!

Скільки б не било залізо у груди —

Ти була вічно! І вічно ти будеш!

(The rhythm becomes clear, march-like)

У твоїх жилах — не сік, а запечена кров,

Ти вижила там, де не витримав би звір.

На кожній гілляці — по білій хустині,

То душі героїв у небі синім.

Ти п’єш цю землю, ти тримаєш цей світ,

Крізь тріщини в камені — твій первоцвіт!

Ой вербо, Мати-Україно!

Гнешся додолу, та не на коліна!

Коси твої — то заплутані долі,

Голос твій — гуркіт святої волі!

Скільки б не било залізо у груди —

Ти була вічно! І вічно ти будеш!

(Music fades to a minimum, vocals become almost whispery, with ethnic overtones)

Вони думали — ти дерево, що всохне без води...

(The vocals build to a scream.)

Але вони не знали, що ми — твої плоди!

МИ ТВОЄ КОРІННЯ! МИ ТВОЄ НАСІННЯ!

ВСТАВАЙ!

(Fast, aggressive, with elements of Ukrainian melos, moving into a victorious major)

(Powerful drum beats on every measure)

Корінням у небо! (Ти вистоїш!)

Гіллям крізь вогонь! (Ти вистоїш!)

Вербо моя...

(A sudden interruption of the instruments, leaving only a pure female voice without music)

Свята... Україно.