[Introduction]
(Sound of distant thunderstorm and ominous piano. Suddenly a heavy guitar riff bursts in, imitating the ringing of bells.)
[Verse 1]
Ти стояла одна, де змиваються межі,
Де на обрії гаснуть криваві пожежі.
Твої руки — то віти, посічені сталлю,
Твої очі закриті густою вуаллю.
Скільки раз по тобі прокотилася злива?
Скільки раз ти шептала: «Я буду щаслива»?
[Pre-Chorus]
(Bass guitar pulsates, adding drive)
Тебе хотіли зрубати під корінь,
Кинути в попіл, розвіяти в шторм.
Але ти вище за хмари і гори —
Ти поза часом і поза числом!
[Chorus]
(Maximum power, wall of sound)
Ой вербо, Мати-Україно!
Гнешся додолу, та не на коліна!
Коси твої — то заплутані долі,
Голос твій — гуркіт святої волі!
Скільки б не било залізо у груди —
Ти була вічно! І вічно ти будеш!
[Verse 2]
(The rhythm becomes clear, march-like)
У твоїх жилах — не сік, а запечена кров,
Ти вижила там, де не витримав би звір.
На кожній гілляці — по білій хустині,
То душі героїв у небі синім.
Ти п’єш цю землю, ти тримаєш цей світ,
Крізь тріщини в камені — твій первоцвіт!
[Chorus]
Ой вербо, Мати-Україно!
Гнешся додолу, та не на коліна!
Коси твої — то заплутані долі,
Голос твій — гуркіт святої волі!
Скільки б не било залізо у груди —
Ти була вічно! І вічно ти будеш!
[Bridge]
(Music fades to a minimum, vocals become almost whispery, with ethnic overtones)
Вони думали — ти дерево, що всохне без води...
(The vocals build to a scream.)
Але вони не знали, що ми — твої плоди!
МИ ТВОЄ КОРІННЯ! МИ ТВОЄ НАСІННЯ!
ВСТАВАЙ!
[Guitar Solo]
(Fast, aggressive, with elements of Ukrainian melos, moving into a victorious major)
[Final]
(Powerful drum beats on every measure)
Корінням у небо! (Ти вистоїш!)
Гіллям крізь вогонь! (Ти вистоїш!)
Вербо моя...
(A sudden interruption of the instruments, leaving only a pure female voice without music)
Свята... Україно.
