Куплет 1
Місто прокидається в холоднім склі,
Вулиці сплітають тишу у сліди,
Ліхтарі ховають в жовтім сяйві дні,
І здається — час упав кудись із висоти.
Краплі тихо грають вечір на вікні,
Наче хтось невидимий торкає струни,
Дощ приходить, щоб сказати: у темряві й пітьмі
Найсміливіші ростуть думки й фортуни.
---
Приспів
Коли говорить дощ — я чую більше,
Ніж можуть вимовити голоси людей,
Він ніби пише правду чистим сріблом
На мокрих дахах, на краплях каменів й грудей.
Коли говорить дощ — зникає втому,
І серце вчиться дихати без слів,
Бо інколи потрібно просто промовчати,
Щоб зрозуміти, хто ти є й куди хотів.
---
Куплет 2
Знов одна парасолька губиться в дворі,
Хтось чекає — може, так легше не іти,
І на мокрім склі лишаються сліди,
Наче все, чого боявся, вже не схоче повернутись.
Дощ торкає плечі — майже як тепло,
Хоч не має рук, що можуть обійняти,
І стає раптово так тихо й світло,
Ніби все навколо вміє починати.
---
Приспів
Коли говорить дощ — я чую більше,
Ніж можуть вимовити голоси людей,
Він ніби пише правду чистим сріблом
На мокрих дахах, на краплях каменів й грудей.
Коли говорить дощ — зникає втому,
І серце вчиться дихати без слів,
Бо інколи потрібно просто промовчати,
Щоб зрозуміти, хто ти є й куди хотів.
---
Куплет 3
Кажуть, після зливи завжди світлі дні,
Та буває — сонце не приходить швидко,
Все одно я знаю: в мокрій глибині
Є маленька сила, що лікує тихо.
І коли остання крапля впаде вниз,
Світ не стане іншим, лиш трохи ніжнішим,
Бо дощ не змиває того, що проніс,
Він лиш робить серце справжнім і більшим.
---
Брідж
І якщо довкола темно й непросто,
Пам’ятай: ніхто не чує так, як дощ,
Він прийде тоді, коли не просиш,
Щоб сказати — ти все зможеш, ти все пройдеш.
---
Фінальний приспів
Коли говорить дощ — я більше бачу,
Ніж може зірка в ніч мені принести,
Він повертає спокій і відвагу,
Щоб не боятись жити і рости.
Коли говорить дощ — все не даремно,
І навіть тінь знаходить світлий шлях,
Бо інколи найкращі відповіді
Приходять в тиші й дощових словах.
