Щастя в щирості рідних

А щастя не в тому, щоб буть не самій,А в тому, щоб мати у серці лиш спокій.

І в серці нести теплоту своїх мрій,І вірити в власну історію, право на терни.

Коли ти нарешті належиш самій,і не шукати чогось в чужих душах.Повірити в себе, розвіяти страх,Не в галасі людних, яскравих подій.

Це сила сказати рішуче «не те»,Коли твоє серце шепоче про інше.Бо все, що є справжнє — воно,так, просте,І саме від того воно ще цінніше.Ти сам собі дім, і прихисток, й сад,

Де зріють плоди твого досвіду й мрії.І навіть коли навкруги листопад ,У тебе всередині сонце лиш гріє.

Та йти до вершин до засіяний мрій,Коли ти приймаєш і слабкість, і втому.Бо тільки тоді зупиняється час,і сповідь свою перед дзеркалом робиш.Воно не в гонитві за блиском речей,Не в масках, що звикли носити для світу.А в щирості рідних, відкритих очей,

І в тому, щоб просто жити й любити.

Це сила сказати рішуче «не те»,Коли твоє серце шепоче про інше.Бо все, що є справжнє — воно,так, просте,І саме від того воно ще цінніше.Ти сам собі дім, і прихисток, й сад,

Де зріють плоди твого досвіду й мрії.І навіть коли навкруги листопад ,У тебе всередині сонце лиш гріє.

Це вміння почути себе у юрбі,Знайти своє небо, свій берег і крила.Коли ти даруєш світло собі,Тоді ти і є та незламна сила.А щастя не в тому, щоб хтось рятував,А в тому, щоб бути для себе  опорою.Щоб кожен твій ранок, що в небі настав,Ставав не тягарЕм, а новою грою.

Це сила сказати рішуче «не те»,Коли твоє серце шепоче про інше.Бо все, що є справжнє — воно,так, просте,І саме від того воно ще цінніше.Ти сам собі дім, і прихисток, й сад,

Де зріють плоди твого досвіду й мрії.І навіть коли навкруги листопад ,У тебе всередині сонце лиш гріє.

Це право на вибір куди ти і з ким,Це спокій в думках, коли  світло згасає.Бути не "чиїмось", а просто живим, Щоб серце всередині справді розквітло.Не бійся мовчати, не бійся іти,Бо справжня гармонія — в власних межах.Лиш той, хто зумів сам себе в