Ти довго писала скучаю

Ти довго писала"сумую" тепер ми у ліжку удвох.Я розпущу твої коси, щоб вкрити оголений торс.І в цілому світі, залишиться, тільки, наш вечір,а серце стрибатиме наче над прірвою вдвох.Ми тонемо в цій насолоді де кожен наш рух це бажання на двох.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші пальці малюють уявні картинки,здригається тіло.

Кожен дотик обпікає шкіру сильніше ...сильніше, світ звужається до ритму дихАння.Переривчастого, гарячого, в якому тонуть слова, поступаючись місцем відвертим зітханням.

Відчуття наростають, реагуючі на кожен рух нашого тіла.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші тіла рухаються в єдиному пориві бажання. Досліджуючи кожну лінію, кожен вигин, створюючи історію без слів.Лише мовою почуттів,відчуття наростають,переплітаючись, поки не досягають кульмінації в єдиному подиху,зриваючі решта тканин.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Ти вигнешся станом, мов скрипка, від шепоту губ, що шукають гарячу шкіру.

Між нами тепер не відстань, а пристрасті айстра.Що квітне в обіймах, втрачаючи межі й міру.Вуста прокладають маршрути по твоїх ключиці, збираючи краплі нектару. А пальці вплітаються у волосся, стираючи останні ознаки реальності.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

[Pre

Ти довго писала"сумую" тепер ми у ліжку удвох.Я розпущу твої коси, щоб вкрити оголений торс.І в цілому світі, залишиться, тільки, наш вечір,а серце стрибатиме наче над прірвою вдвох.Ми тонемо в цій насолоді де кожен наш рух це бажання на двох.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші пальці малюють уявні картинки,здригається тіло.

Кожен дотик обпікАє шкіру сильніше ...сильніше, світ звужається до ритму дихАння.Переривчастого, гарячого, в якому тонуть слова, поступаючись місцем відвертим зітханням.

Відчуття наростають, реагуючі на кожен рух нашого тіла.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші тіла рухаються в єдиному пориві бажання. Досліджуючи кожну лінію, кожен вигин, створюючи історію без слів.Лише мовою почуттів,відчуття наростають,переплітаючись, поки не досягають кульмінації в єдиному подиху,зриваючі решта тканин.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Ти вигнешся станом, мов скрипка, від шепоту губ, що шукають гарячу шкіру.

Між нами тепер не відстань, а пристрасті айстра.Що квітне в обіймах, втрачаючи межі й міру.Вуста прокладають маршрути по твоїй ключиці, збираючи краплі нектару. А пальці вплітаються у волосся, стираючи останні ознаки реальності.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

[Pre c

Ти довго писала"сумую" тепер ми у ліжку удвох.Я розпущу твої коси, щоб вкрити оголений торс.І в цілому світі, залишиться, тільки, наш вечір,а серце стрибатиме наче над прірвою вдвох.Ми тонемо в цій насолоді де кожен наш рух це бажання на двох.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші пальці малюють уявні картинки,здригається тіло.

Кожен дотик обпікАє шкіру сильніше ...сильніше, світ звужається до ритму дихАння.Переривчастого, гарячого, в якому тонуть слова, поступаючись місцем відвертим зітханням.

Відчуття наростають, реагуючі на кожен рух нашого тіла.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Наші тіла рухаються в єдиному пориві бажання. Досліджуючи кожну лінію, кожен вигин, створюючи історію без слів.Лише мовою почуттів,відчуття наростають,переплітаючись, поки не досягають кульмінації в єдиному подиху,зриваючі решта тканин.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

Ти вигнешся станом, мов скрипка, від шепоту губ, що шукають гарячу шкіру.

Між нами тепер не відстань, а пристрасті айстра.Що квітне в обіймах, втрачаючи межі й міру.Вуста прокладають маршрути по твоїй ключиці, збираючи краплі нектару. А пальці вплітаються у волосся, стираючи останні ознаки реальності.

Твій стогін розчиниться в темряві, ми більше не двоє, а єдиний потік почуттів. Переплелись, мов стебла диких квітів, шукаючи одне в одному порятунку від цієї солодкої спраги чуттів.Я торкаюсь тебе, тієї самої чутливої точки, де пульсує саме життя.Де існуємо лиш тільки ти,лише я.

[Pre c