000076432 Напиши мені казку

Напиши  мені  казку  в  минуле,    Ти    для  мене  весь  світ    обіцяв.    Ми  ж  кохання    там  вчора  забули,а  сьогодні   ти вже  не  впізнав.Доторкнись… ти застиг..ніжний подих, серце знову затерпло в тобі.

коли  ти доторкнешся до мене,коли  ми  предамося любві.

Не  пиши  більше  казку…не  треба.Смутком  осінь  іде  дощова.Нагадала  навіщось  про  тебе,і  з  минулої  казки    слова.

Доторкнись вже візьми у обійми,поцілунком своїм пригуби.Як вино ти набрав свою міцність,доторкнись та іспий ти мене.

Загубили  всю  велич  любові,спопелила  байдужість    красу.

Не  сказали  суттєвого  в  слові…чи  ж  тепер  головне  я  скажу?Коли стане кохання ще ближче,щоб аж серце стрибало в груді.Доторкнись ти скоріше до мене,бо у грудях моїх все болить.

Не  пиши  більше  казку…не  треба.Смутком  осінь  іде  дощова.Нагадала  навіщось  про  тебе,і  з  минулої  казки    слова.

Доторкнись вже візьми у обійми,поцілунком своїм пригуби.Як вино ти набрав свою міцність,доторкнись та іспий ти мене.

Напиши  мені  казку  в  сьогодні,І  осіннім листком  надішли.Ти  казав,  що  листи  старомодні,по  –  сучасному  вже    напиши.

Надійшли мені смайл, есемеску,скинь в дірект чи на пошту пиши. Прочитаю про наші світанки,і побачу ту казку в вікні.

Не  пиши  більше  казку…не  треба.Смутком  осінь  іде  дощова.Нагадала  навіщось  про  тебе,і  з  минулої  казки    слова.

Доторкнись вже візьми у обійми,поцілунком своїм пригуби.Як вино ти набрав свою міцність,доторкнись та іспий ти мене.

Я    хотіла    в  теперішнє взяти,щастя  трішки,  бо  як  же  це  так?Ми  шалено уміли  кохати,зберегти  ж  не  зуміли  ніяк.Не  пиши  мені  казку  в  майбутнє!

подорожні  у  ньому  лиш ми.Спогад  лине  в  моє  незабутнє,обгортаючи  пам'ять  крильми.

Не  пиши  більше  казку…не  треба.Смутком  осінь  іде  дощова.Нагадала  навіщось  про  тебе,і  з  минулої  казки    слова.

Доторкнись вже візьми у обійми,поцілунком своїм пригуби.Як вино ти набрав свою міцність,доторкнись та ісп