Картини знову чорно білі

Немає слів, нема бажань,

Картини знову чорно-білі.

Малює їх моя печаль,

І сум наводить сиві тіні.

Замерзли у душі струмки,

Чуттєві пересохли ріки,

Не ті вже прагнення стрімкі

І не дають вже ради ліки.

Немає сну, нема зірок,хмарини в небі без ванілі.Метеликів зник ніжний крок,Нема мурах і тіл спітнілих.Вертайтесь,  спомини  мої,та обирайте добрі мрії.

Торкання губ ,долонь твоїх,у снах всі дотики тактильні.

Далеко ти, і дотик твій

Більш не відчую бархатистий,

І не побачу гарних вій,

В кохання не пірну барвисте.

Немає слів нема бажань

Завжди в житті чогось чекаю

І кава вже скінчилася нажаль

Ковток би випить насолоди

Немає сну, нема зірок,хмарини в небі без ванілі.Метеликів зник ніжний крок,Нема мурах і тіл спітнілих.Вертайтесь,  спомини  мої,та обирайте добрі мрії.

Торкання губ ,долонь твоїх,у снах всі дотики тактильні.

Застиг мій світ, німий і сірий,

Де кожен рух – лиш тільки біль.

І вітер завива ігріво,в душі не дасть тобі покою.Душа шукає забуття,Та марно, все даремні спроби.Немає фарб, нема життя,

Лиш біль, що крає до вподоби.

Немає сну, нема зірок,хмарини в небі без ванілі.Метеликів зник ніжний крок,Нема мурах і тіл спітнілих.Вертайтесь,  спомини  мої,та обирайте добрі мрії.

Торкання губ ,долонь твоїх,у снах всі дотики тактильні.

І так минають дні та ночі,

Без сенсу, мрій і сподівань.

І серце б'ється так невміло,

Неначе птах, що рветься в даль.

Коли ж настане та хвилина,

Що змиє смуток цей дощем?

Заплющу очі ,в цю хвилину,зникає світ і морок крізь

Немає сну, нема зірок,хмарини в небі без ванілі.Метеликів зник ніжний крок,Нема мурах і тіл спітнілих.Вертайтесь,  спомини  мої,та обирайте добрі мрії.

Торкання губ ,долонь твоїх,у снах всі дотики тактильні.