Ми тонемо разом у власному раї

Розмиваючи наші круті береги,Ми тонемо в хвилях палкого бажання.Твій шепіт гарячий — солодкі борги,

Що я віддаю від зорі до світання.Моїми руками малюй на собі,Ці лінії долі, пульсуючі й дикі.Ми дві стихії в одній боротьбі,

Де кожен цілунок стає гарячіше.

На піку емоцій, на самому краї,Де небо і море зійшлися в одне.Ми тонемо разом у власному раї,Якого не бачив ніхто і давно.Це вибух зірок! Це злиття неможливе!Де шкіра як попіл, а подих як ніж.Ти — моє світло, палке і примхливе,В якому ти танеш... Мене ти Візьми скоріш

Я п’ю твою ніжність, мов келих вина,Відчуваю, як шкіра тремтить під вустами.

Між нами тепер лише подих у вушко,І небо, що впало сьогодні між нами.

Я п'ю твій вогонь, і цей опік солодкий,Згораючи вщент під твоїми руками.Це більше ніж пристрасть, чекання, роками .....роками.

На піку емоцій, на самому краї,Де небо і море зійшлися в одне.Ми тонемо разом у власному раї,Якого не бачив ніхто і давно.Це вибух зірок! Це злиття неможливе!Де шкіра як попіл, а подих як ніж.Ти — моє світло, палке і примхливе,В якому ти танеш... Мене ти Візьми скоріш

Дозволь мені зникнути в твоїх вершинах,Розтанути медом, розлитись рікою.

У цій неймовірній, палкій висоті,Назавжди лишитись собою і тобою.А потім — затишшя, солодке й німе,

І наші тіла мов єдине сузір'я.

І те, що було між тобою й мене,Не вкласти у рими, вірші у поеми.

На піку емоцій, на самому краї,Де небо і море зійшлися в одне.Ми тонемо разом у власному раї,Якого не бачив ніхто і давно.Це вибух зірок! Це злиття неможливе!Де шкіра як попіл, а подих як ніж.Ти — моє світло, палке і примхливе,В якому ти танеш... Мене ти Візьми скоріш

І небо, що впало вночі поміж нами,Тепер розлилося в очах твоїх синіх.Ми пишемо ніжність новими словами,

В твоїх неймовірних, солодких глибинах.Ти шкіра моя, ти мій подих і кров,

Найтонша струна, що вібрує в тобі.Це та нескінченна, та справжня любов,Яка не згасає у буднях і снів.

На піку емоцій, на самому краї,Де небо і море зійшлися в одне.Ми тонемо разом у власному раї,Якого не бачив ніхто і давно.Це вибух зірок! Це злиття неможливе!Де шкіра як попіл, а подих як ніж.Ти — моє світло, палке і примхливе,В якому ти танеш... Мене ти Візьми скоріш