(Тихий, ліричний програш, можливо, фортепіано)
(Куплет 1)
Листопад, він тихий був і хмарний,
Ніхто не знав, що день цей стане всім.
Ти увійшла в мій світ, як промінь гарний,
Щоб стати головним сенсом й золотим.
Небо плакало дощами, сірим світом,
Та раптом спалах — все змінилось вмить.
Я вдячний кожним осіннім вітром
За мить, що серце здатна воскресить.
(Приспів)
Твоя краса — це вічний образ милий,
Що вписаний у час, що гріє кров.
Ти стала моєю найдорожчою силой,
Моя листопадова, єдина любов!
Твої чарівні оченята — ніч безмежна,
Де ніжність перша і небесна чистота.
А шикарна посмішка така бентежна,
Що ти тепер — сенс всього мого життя.
(Куплет 2)
І як засяє посмішка на личку,
То сонце пробивається крізь дощ.
Вона цілюща, як весняна водичка,
Розвіює всю осінню порожнечу й клоч.
Я пам'ятаю кожен рух і слово,
Знайомство наше — як найкращий сон.
Ти — Королева, моє диво нове,
Що збудувало із печалі мій полон.
(Приспів)
Твоя краса — це вічний образ милий,
Що вписаний у час, що гріє кров.
Ти стала моєю найдорожчою силой,
Моя листопадова, єдина любов!
Твої чарівні оченята — ніч безмежна,
Де ніжність перша і небесна чистота.
А шикарна посмішка така бентежна,
Що ти тепер — сенс всього мого життя.
(Бридж)
Листопад, що позначив нашу долю,
Став найсвятішим місяцем для нас.
Кохаю я тебе і в холоді, і в болю,
Ти — моє чудо, Ти — моя краса.
Ти в листопаді дарувала мені долю,
Ти — найцінніше, що здобув усе життя...
(Приспів)
Твоя краса — це вічний образ милий,
Що вписаний у час, що гріє кров.
Ти стала моєю найдорожчою силой,
Моя листопадова, єдина любов!
Твої чарівні оченята — ніч безмежна,
Де ніжність перша і небесна чистота.
А шикарна посмішка така бентежна,
Що ти тепер — сенс всього мого життя.
(Аутро)
(Тихе повторення рядка, що згасає під музику)
...Ти тепер — сенс всього мого життя...
...Моя любов...
