Я переможу жорстокість твою!

Як воно — жити країні без роду?
Чи не палає душа у вогні?
Нищиш мене, бо я маю свободу?
Думаєш, згину я в клятій війні?

Ненависть душить, тому що я сильна?
Знай — я не здамся шакалам в бою!
Бачать вони, що душею я вільна,
І я здолаю жорстокість твою.

Злісно, що світ став за мене горою
І віт цурався від тебе навік?
Ти ж мені в спину наставила зброю,
Кров’ю наповнила тисячі рік.

Люди твої у брехні потопають,
Думати їм ти давно не даєш.
Віриш, що правди вони не пізнають?
Ти ж на синів, що померли, плюєш.

Ти їхніх тіл і забрати не в силі,
Їх оцінила у сотню рублів…
Будуть тут гнити у братській могилі,
І співчуттів не почуєш ти слів.

Бачу усе, що тебе так тривожить…
В моїх дітей очі сяють добром.
А твої пси лиш знущатися можуть —
Бо з пелюшок ти годуєш їх злом.

Знаєш, що люди живуть в нас щасливо, 
Здатні вони підкорити весь світ.
Тільки не зброєю — це є важливо! —
Спортом, наукою славиться рід. 

Наші пісні в кожнім серці лунають,
Наша земля дає щедрі плоди.
І літаки в всьому світі літають…
Зла ти за це? Не мовчи, говори!

Знищити хочеш, де краще живеться,
Бо ти не здатна вершин досягти?
П’яна живеш і в дурмані смієшся —
Злидні й біль поруч там, де є ти.

Хоч автомат і наставила в спину —
Але я — вільна! Почуй ці слова:
Я не зніму вишивану кофтину.
Я — Україна! Навіки жива!

hard metal, industrial metal, alternative metal, studio, female