"Світ на лопаті"

​(Куплет 1)

Ми не малюємо стрілок на чистих мапах,

Не рахуємо вильоти в теплих штабах.

У нас у роті заліза і пороху запах,

І сіль на обличчях, і криця в зубах.

Ти кажеш: «Арто, накрий!», ти кажеш: «Броня, виводь!»

Але коли стихне гул і осяде чорний дим,

Тільки піхота вгризається в землю і в плоть,

Залишаючись з ворогом сам на сам, живим чи неживим.

​(Приспів)

Лихі й незламні, вперті й затяті,

Ми ті, хто тримає цей світ на лопаті!

Ми зневажаємо слабкість, не вірим словам,

Ми — піхота, що йде по спаленим полям!

Повагу не купиш, її не дадуть за наказ,

Тільки бруд під нігтями й порох — це наш іконостас!

​(Куплет 2)

Бахмут нас сонцем й ворожим вогнем тут плавив, а Куп’янськ морозив нас холодом лютим!

В Серебрянському лісі дерева кричали від болю та ран!

Я бачив у триплекс, як небо горить над нами,

Як десант йде у бій крізь залізний туман!

Коли заклинить гармата і бехи двигун чхнувши затихне,

ми скидаєм шоломофони й стрибаємо з броні у чорну ріллю...ми вже не екіпаж, ми вже та сама затята та вперта піхота!

(Приспів)

Лихі й незламні, вперті й затяті,

Ми ті, хто тримає цей світ на лопаті!

Ми зневажаємо слабкість, не вірим словам,

Ми — піхота, що йде по спаленим полям!

Повагу не купиш, її не дадуть за наказ,

Тільки бруд під нігтями й порох — це наш іконостас!

Тут немає «чужих», тут кожен стає найважливішим,

Хто ділить з тобою останню гарячу петлю.

Командир, навідник БМП чи піхоти стрілець... тут зникають чини.

Тільки рев двигуна бойової машини піхоти,готовність десанту й клацання затвора.

Ми — іржаві гвинти цієї шаленої війни,

Ми — та сама стіна, що не знає позору!

​(Приспів)

Лихі й незламні, вперті й затяті,

Ми ті, хто тримає цей світ на лопаті!

Ми зневажаємо слабкість, не вірим словам,

Ми — піхота, що йде по спаленим полям!

Повагу не купиш, її не дадуть за наказ,

Тільки бруд під нігтями й порох — це наш іконостас!

​

​(Фінал)

Коли вщухне метал і розтане туман й впаде чорний дим,

Ми просто протремо багнети та саперні лопати і закурим одну на всіх.

Ми — піхота. Останній рубіж у житті.

Ми тримаємо світ. На лопаті. Назавжди!

(Приспів)

Лихі й незламні, вперті й затяті,

Ми ті, хто тримає цей світ на лопаті!

Ми зневажаємо слабкість, не вірим словам,

Ми — піхота, що йде по спаленим полям!

Повагу не купиш, її не дадуть за наказ,

Тільки бруд під нігтями й порох — це наш іконостас!

Лихі й незламні, вперті й затяті,

Ми ті, хто тримає цей світ на лопаті!

Ми зневажаємо слабкість, не вірим словам,

Ми — піхота, що йде по спаленим полям!

Повагу не купиш, її не дадуть за наказ,

Тільки бруд під нігтями й порох — це наш іконостас!

​