(Повільно, як народна балада. Спочатку — тихо, майже акапельно.)
Куплет 1 — СОЛІСТ
Чи то доля, що зійшлися, чи звичайний просто шлях,
Чом нема того вогню, що співають у піснях?
Я шукала бурі в небі, грому, блиску і вогню,
А знаходила щоденно тиху руку у бою.\
Приспів — ХОР (м’яко, протяжно)
Ой, любов — не жар кали́ни, що за літо відцвіте,
Не та іскра,
що спалахне —
і за днину пропаде.
Любов — то хліб, що ділять двоє,
Любов — то шлях в дощі обоє,
То не мить, а цілеє життя.
Куплет 2 — СОЛІСТ (глибше, з надломом)
Прийшли дні, мов чорні хмари, — ні опори, ні тепла,
І тоді я зрозуміла, з ким в дорозі поруч йшла.\
Не в очах твоїх — у вчинках я знайшла той справжній зміст,
Бо любов — не те, що манить,
а це те, що прокладає міст.
І якби тебе згубила серед суєти й образ —
Я б шукала все життя… та вже не знайшла би нас.
Приспів — ХОР (ширше, багатоголосся)
Ой, любов — не квітка в полі, що зірвав — і вже твоя,
То коріння, що тримає серед вітру і дощя.
Ой, любов — не квітка в полі, що зірвав — і вже твоя,
То коріння, що тримає серед вітру і дощя.
БРІДЖ — СОЛІСТ + ТИХИЙ ПІДГОЛОСОК ХОРУ
СОЛІСТ:
Кажуть — з милим рай і в хаті…
Та не в хаті справа, ні.
Рай - там, де удвох тримаєш світ,
Світ коли він на війні.
ХОР (тихо, як відлуння):
Удвох тримаєш… удвох несеш…
Не залишаєш… не віддаєш…
СОЛІСТ:
Бо життя прожити — не поле перейти…
Тут не досить тільки палко полюбить.
Фінальний приспів — ХОР (повний, урочистий, як народний фінал)
Ой, любов — то не зітхання у садочку навесні,
То дорога довга-довга по стерні і по ріллі.
Хто зуміє поруч стати —
Той навчиться і кохати,\
Кода — ХОР (повільно, затихає)
Життя прожити — не поле перейти…
Добре тому, хто йде не сам в путі…
Ozera
