Як багато тих, з ким можна ніч ділить

Як багато тих, з ким можна ніч ділить,

Без обіцянок і зайвих слів.

Та зранку порожнеча говорить,

Що не кожен дім — це дім.

Як мало тих, хто бачить крізь мовчання,

Хто не питає — просто є.

Кому не страшні мої вагання

І хто мене справжнім прийме.

Як багато тих, з ким можна засинать,

І як мало тих, з ким варто прокидатись.

Не просто бути — жити і дихать,

І в кожнім дні знову обиратись.

Як багато зустрічей — без глибини,

І як мало — по-справжньому близьких.

Бо любов — це не ніч без війни,

Це ранок без страху в очах.

Я навчився втрачати без крику,

І мовчати, коли болить.

Та любов — не слабкість,

А сміливість — залишитись.

Як багато тих, з ким можна засинать,

І як мало тих, з ким варто прокидатись.

Не просто бути — жити і дихать,

І в кожнім дні знову обиратись.

Як багато зустрічей — без глибини,

І як мало — по-справжньому близьких.

Бо любов — це не ніч без війни,

Це ранок без страху