Ти ЗАКОХАНА В НІЧ

[(Heavy Metallica-style guitar riff suddenly joined by loud, upbeat trumpets)

(Shout: "Yeah-heah! Танцюють всі!]

Ти  закохана  в  ніч: тануть в темряві  сонній  примари.

Божевільні  думки витанцьовують  завчені па.

Повний  місяць  в  вікно заглядає примхливо й

ласкаво.[Bass slide and accordion stab]

Де  над  чистим листом  затяжіла  жіноча рука.

І  на  грані  сторіч  будуть  сутінки  зорі  губити.

Залицятись  до  них,а  ті  в знак  їм  горіти  ясніш.

Ти закохана  в  ніч,як  роса  у ранкові  привіти.Бо затужений  біль  затаївся між  тиші  афіш.Ніч зітхне на прощання, торкнувшись востаннє вікна.І розвіється попелом привид нічного буття.Залишиться аркуш і ти не сумуй, не одна.З душею, що знову відчула свій ритм і життя.[Heavy double-kick drums]

Розсипається туш, наче зорі, на білому полі,

І мереживо слів зупиняє жорстокий невидимий час.

Ти малюєш світи, де немає ні страху, ні болю,Тільки відблиск вогню, що у серці твоєму не згас.

І  на  грані  сторіч  будуть  сутінки  зорі  губити.

Залицятись  до  них,а  ті  в знак  їм  горіти  ясніш.

Ти закохана  в  ніч,як  роса  у ранкові  привіти.Бо затужений  біль  затаївся між  тиші  афіш.Ніч зітхне на прощання, торкнувшись востаннє вікна.І розвіється попелом привид нічного буття.Залишиться аркуш і ти не сумуй, не одна.З душею, що знову відчула свій ритм і життя.[Heavy double-kick drums]

Шепіт вітру в саду доплітає сюжетні мотиви,Ніч дарує натхнення — солодкий і терпкий нектар.Кожен порух пера це маленький, та внутрішній вибух,

Що виводить на світло твій справжній, невидимий дар.

І  на  грані  сторіч  будуть  сутінки  зорі  губити.

Залицятись  до  них,а  ті  в знак  їм  горіти  ясніш.

Ти закохана  в  ніч,як  роса  у ранкові  привіти.Бо затужений  біль  затаївся між  тиші  афіш.Ніч зітхне на прощання, торкнувшись востаннє вікна.І розвіється попелом привид нічного буття.Залишиться аркуш і ти не сумуй, не одна.З душею, що знову відчула свій ритм і життя.[Heavy double-kick drums]

За вікном завмирає увесь цей розбурханий світ,

Тільки тіні на стінах ведуть свій німий діалог.

Ти шукаєш між рядків загублений кимось заповіт,

Або істину ту, що сховав за зірками сам Бог.

І  на  грані  сторіч  будуть  сутінки  зорі  губити.

Залицятись  до  них,а  ті  в знак  їм  горіти  ясніш.

Ти закохана  в  ніч,як  роса  у ранкові  привіти.Бо затуж