Настане ранок і туман розвіє

Нехай сьогодні день, коханням нас здивує, приємними дрібницями і теплими словами.

І зустріч я прикрашу ніжними словами і серце обійму котрЕ мовчить роками.Нехай цей день розплавиться від жару,Коли вуста торкнуться шкіри ніжно.Я розіб’ю мовчання твого чари,Чаруючи усе, що було зАтишно роками.

Настане ранок і туман розвіє,

Лишаючи на згадку дотик рук.Та запах твій на простирадлах білих,я збережу, В найпотаємніших думках.Ти усміхнешся млосно і поволі,

Притиснешся плечем до мого торсу.Ми випили цей гріх солодкий і до болі,

Спинивши часу вічну біготню.

Пелюстки квітів шовкове вбрання, і ліжко тепле, нас, чекає з ранку.Ти хочеш буть коханою і ніжній ,і подих твій що зводить нас з ума.Я питиму тебе, моя відрадо,

Допоки пристрасть спалахне в душі Ти хочеш буть щасливою назавжди,ти хочеш буть важливою в житті.

Настане ранок і туман розвіє,

Лишаючи на згадку дотик рук.Та запах твій на простирадлах білих,я збережу, В найпотаємніших думках.Ти усміхнешся млосно і поволі,

Притиснешся плечем до мого торсу.Ми випили цей гріх солодкий і до болі,

Спинивши часу вічну біготню.

Вуста шукають шлях до сокровенних, ділитись радістю,сміятися удвох.

Де пульс вистукує несамовитий такт,Йти по життю за руку, без тривог.

Я роздягну твій кожен погляд і кУточок,Вечеряти разОм з вином і при свічках,

Складаючи з вогнем німий контракт.

Настане ранок і туман розвіє,

Лишаючи на згадку дотик рук.Та запах твій на простирадлах білих,я збережу, В найпотаємніших думках.Ти усміхнешся млосно і поволі,

Притиснешся плечем до мого торсу.Ми випили цей гріх солодкий і до болі,

Спинивши часу вічну біготню.

Твій стогін п’ю,Впиваючи у плечі, де залишаю слід торкань вологій шкіри.

Ми губимось у ритмі теплий хвилі,смакую опір твій наївно і ігриво.Твій стогін шепче тихо моє ім'я,сьогодні стану часткою тебе.Я увійду в твій храм, де тиха сповідь дочекалась мрії,Переростатиме у крик і в дикий шал.

Настане ранок і туман розвіє,

Лишаючи на згадку дотик рук.Та запах твій на простирадлах білих,я збережу, В найпотаємніших думках.Ти усміхнешся млосно і поволі,

Притиснешся плечем до мого торсу.Ми випили цей гріх солодкий і до болі,

Спинивши часу вічну біготню.