Губи відчувають ніжний смак

Я  знаю,  що  ти  думаєш  про  мене,бо  сам тебе у сні своєму бачу.

Ти  наче  дощ  вчорашньої утоми, приходиш в  мої  думки щоб пробачить.

А  я  не  хочу  звати  це  оманом,бо  знаю,  що  ти  поруч...біля мене.

І  тілом  відчуваю  подих теплий,

Обійми,  поцілунки повштух к дій .

Ще губи відчувають ніжний смак,той теплий не земний на смак пріємний.Скуштуєм каву з ранку.....ніжний смак і цілий світ навколо повернеться.

Закохуюсь  у  тебе  кожен день,неначе вперше поглядом торкаюсь.

Під  трепетну  мелодію  пісень,до  котрих ти  постійно  поверталась...

У  мріях  спільних,  де  ми  лиш  з  тобою,немов  птахи,  що  марять  висоти.Влетимо в вись як лебеді весною,

Ковтаючи  квапливо  нашу  мить.

Ми  дві  душі,  що  схоже,  заблукали,

Знайдемо тут  притулок у  серцях.

В  яких  себе  на  зАвжди  поєднали,які пройшли тернистий довгий шлях.

Ще губи відчувають ніжний смак,той теплий не земний на смак пріємний.Скуштуєм каву з ранку.....ніжний смак і цілий світ навколо повернеться.

Закохуюсь  у  тебе  кожен день,неначе вперше поглядом торкаюсь.

Під  трепетну  мелодію  пісень,до  котрих ти  постійно  поверталась...

Сьогодні не заснеш ну як і  завжди,блукатимеш  зіницями у тьмі.Де  місяць  свої  зоре-акварелі,

Жбурлятиме  недбало  в  нікуди.Не  можу  не  кохати  твої  вічі

Ховатися  в  безодні  ніжних  пліч.У  мріях  спільних,  де  ми  лиш  з  тобою,торкнись  руки,  не  бійся....я  з  тобою!

Ще губи відчувають ніжний смак,той теплий не земний на смак пріємний.Скуштуєм каву з ранку.....ніжний смак і цілий світ навколо повернеться.

Закохуюсь  у  тебе  кожен день,неначе вперше поглядом торкаюсь.

Під  трепетну  мелодію  пісень,до  котрих ти  постійно  поверталась...

У  тебе  залишилася  ця  ніч,єдина,  не  фальшива,  не  примарна.В  якій  ти  залишаєшся  безкарна,

У  відповідь  лиш  осуд  власних  віч.

Гаряча  кава.Ти  -  перед  вікном,Яскравий  смак  із  ноткою  печалі.Блищать  вогнями машУ я за вікном,ти взором проводжаєш мене в далі.

Ще гу

Твої  рУки  і  вИгини  нІжні, незабУтньо сумні карі очі.

Поглядають на мене грайливо,і долоні торкатися хочуть.Упаде на росу біле сяйво,від зірок спалахнЕ неохоче.Оминаючі вікна щоночі я залишусь з тобою до ранку.

Місяць  тихо  гукне  за собою  там  сліди вже протоптані крізь.

Нероздільні сузір'я щоночі

створять шлях на зворотне лишись.Забери ти на крилах комети(комети) полетим на сузір'я Венери.

НазавждИ від усіх ми втечемо тільки ми більш нікого не треба.

Заховаю тебе я від люду, ті що заздрять і мертві в душі.Коли прийду я знову до тебе, трохи втішу в обіймах тебе.

Ти не будеш шукати  у вчинках   спокуту я тактильно сприймаю тебе.

Краще вже розчинитися біллю у моєму новому вірші.

Місяць  тихо  гукне  за собою  там  сліди вже протоптані крізь.

Нероздільні сузір'я щоночі

створять шлях на зворотне лишись.Забери ти на крилах комети(комети) полетим на сузір'я Венери.

НазавждИ від усіх ми втечемо тільки ми більш нікого не треба.

Коли місяць зійде я напИшу, я знайду ті римовані стрОки.Ти чекатимеш мене в кафЕ де освідчусь тобі у любві.

Ти засмучена була без мене, огортали тебе злидні люди,я побуду з тобою ще довго і зігрію своєю душею.

Місяць  тихо  гукне  за собою  там  сліди вже протоптані крізь.

Нероздільні сузір'я щоночі

створять шлях на зворотне лишись.Забери ти на крилах комети(комети) полетим на сузір'я Венери.

НазавждИ від усіх ми втечемо тільки ми більш нікого не треба.

Ти  мені  не  чужа,  а вже рідна найдорожча у світі душа.Наче зірка у небі засяла, і галактику всю озоря.Неначе сонце ранкове заграло,і теплом зігріваю тебе.І ти щастя моє ти відрада, ти кохана,

бажана як є .

Місяць  тихо  гукне  за собою  там  сліди вже протоптані крізь.

Нероздільні сузір'я щоночі

створять шлях на зворотне лишись.Забери ти на крилах комети(комети) полетим на сузір'я Венери.

НазавждИ від усіх ми втечемо тільки ми більш нікого не треба.