Сурья(Сонце)

Багряний лик

Палає, падаючи за кром.

Червоніє овид

Рудою неба раною!

Три світлий Хорс

Свій гірський покидає трон –

У Сварожому колі

Тримає шлях свій правий!

Ярило погляд твій

Криваво червоніє на мечах.

Слабшає промінь,

Що суть дорога Прави!

Лише ярий сонця лик, що

На синьо - жовтих прапорах і щитах,

Повстав він проти темряви.

На землях батьківської Слави!

Ярило - Величний Князь!

Не схилимо долом Роду прапорів!

Твій ярий жар у крові синів,

України - Русі вирує!

Дивись – он боги смерті

Лежать, висять у святих місцях,

І темрява сліпа

Душі наповнює!

Гой, Чорно боже! Настав твій час!

Плоди ж своїх рабів!

Яскравим будь!

Нехай загине духом кволий!

Мечем не взяти

Могили наших праотців!

Не взяти їх і брехнею

Отчі Боги –поряд, з нами!

То не схід полум'я

Кровоточить поля шир –

То Явь боронить

Стрій щитів з тризубом!

Недовго нежить

Кров святу буде пить,

Вже блідий на небі

Лик світила мертвих!

Ніч простояти

Не багатьом з мечем дано,

У той рік влади , що даний

Чорним не людям!

Все менше нас, хто світлом

Торкнуться неба склепіння!

Хто Рід не зрадив –

З Сур'єю вічним буде!