Написані долі

Ми якось зустрілись, без зайвих розмов,

У час коли серце мовчало від втоми.

Життя нас складало із різних основ,

І ми не питали: чому ми? і хто ми?

У кожного шлях був, лиш свій, не простий,

Судові дебати і рішення, зради.

Та поруч був справжній — хтось тихий, живий,

Хто теж подолав різні влади.

Був спокій і радість, і світло в душі,

Були і значні перемоги.

Та віра єдина, що разом — міцні,

Ми можем здолати кордони!

Ділилися радістю й болем рідні,

Всім тим що прийшло мимоволі.

Ще зовсім недавно ми були чужі,

Та прагнули сили і волі.

І ось вже великі, красиві які,

Так швидко в нас виросли діти.

Щасливі з тобою ми також батьки,

І можемо разом радіти.

Пройшли через темряву, біль у душі,

Що серце так боляче рвало.

З тобою ми стали ще більше міцні,

Зневіра вже десь відпускала.

Ця дружба була як незвіданий рай

І тихо між нами стояла.

Так, ніби, спокійна і тиха ріка,

Що береги нам омивала.

Був спокій і радість, і світло в душі,

Були і значні перемоги.

Та віра єдина, що разом — міцні,

Ми можем здолати кордони!

Тримаєш долоню мою у своїй,

В ній спокій і тиха відрада.

Весь світ затихає у тиші німій,

І нам не потрібна розрада.