Моя одна

Не треба слів про те, куди ми йшли,

Які мости за нами догорали.

Ми в цю хвилину спокій віднайшли,

Який так довго посеред зими шукали.

Ти трохи інша. Мудрість у очах,

І сивина торкнулася вже скроні.

Ми розгубили юність по світах,

Та серце знов калатає в полоні.

І не сльоза на дорогих щоках,

І не слова, що гучно б’ють об стіни.

Це спокій у твоїх синіх очах.

Це мужність залишатися людиною.

Бо тільки справжня зможе бути ніжною

У в цьому світі, часто безнадійному.

Для неї стану затишним крилом.

Для неї буду світлом і опорою,

Для неї гору підкорю я не одну.

Для неї стану рідною людиною.

І не гаситиму її вогню.

Бо тільки справжній зможе бути ніжним,

Відклавши зброю, знявши свій шолом,

І в цьому світі, часто безнадійному.

Для неї стану затишним крилом.

Для неї стану затишним крилом.