Untitled

Над містом зависла сіра вата,

Брудом просякла — світу розплата.

Вир розітнеться над головами,

Пізно збагнемо: стали рабами.

Та не надовго — лиш до сконання,

Ми не побачим світла світання.

​Зрітимем пустку житлових руїн,

Смерть найрідніших від рук чужин.

Сонце згасає, зникає в пітьмі,

Земля у нікуди йде під ногами.

Висохне море, і ріки замруть.

​Кожного в очі життя полоснуть:

Зло, що колись ти у світ приніс...

Та вже не вернеш нічого з-за сліз.