Спочатку неси

Ти хотів бути дронщиком?

Тоді спершу будь віслюком.

Йаа!

Вперед! Вперед!

Десять кілометрів — піхота привіт,

Повний комплект, спина горить.

Броня, рюкзак, холодний метал,

Кожен крок — як важкий удар.

Дороги нема — тільки бруд і пил,

Позиції шукаємо серед могил.

Підвозу не буде — забудь про тил,

Тут кожен сам собі тягач і тил.

Тягни! Тягни! На власному горбі!

Дрони і БК — усе для війни.

Кров і піт — це наша ціна,

Щоб свинособаку спалила земля.

Тягни! Тягни! День і ніч без сну!

Крутимо бімби — і знов у пітьму.

Щоб кожен виліт різав орду,

Що сунеться в нашу країну.

Ходка за ходкою — темрява, ліс,

Провізія, батареї, дронів валіз.

Плечі рвуться від ваги,

Але інакше тут не змогли б.

Піт стікає під бронежилет,

Пальці стискають холодний планшет.

І ось вже гуде пропелер,

Москаль чує наш гнів.

Без сну.

Без тиші.

Без жалю.

Тільки мотор…

І падіння вниз.

День закінчився — але не для нас,

Бо ніч — це наш справжній час.

Бімби накручені, дрони готові,

І смерть летить у ворожі окопи.

Місяць… два… на брудній землі,

Злий і виснажений, але живий.

І знаєш: поки ми тримаємось тут —

Ця орда не пройде рубежі.

Спершу неси.

Потім лети.

Потім добий.

Та знову неси.

Бо поки ми тут — вони не пройдуть!